Практика «соло» як свідомий вибір: дискурсивний зміст

Abstract

В статті розглянуто основні підходи в дослідженнях проблеми самотності. Здійснено теоре-тичний аналіз практик «соло». Проблемне поле дослідження ґрунтується на постмодерністсь-кому принципі поліваріативності, де з’ясовуються сутність, особливості практикування само-тності, що дозволяє окреслити зміст трансформаційних перетворень соціальної реальності. Емпірично з’ясовано смисли досліджуваних практик. Аналіз здійснювався на матеріалах, утворених із текстів розповідей (автонаративів), отриманих шляхом інтерв’ювання та із маси-ву текстових даних інтернет-джерел. Виявлено своєрідні дискурсотвірні особливості практик «соло», метафорично означені Е. Кляйненбергом як «життя соло», в яких самотність сприй-мається як адекватний спосіб існування в умовах постмодерної соціальності. Зроблено висновок, в якому смисл практикування «соло» виявляється свідомим вибором, що сприймається суб’єктами як ресурс для саморозвитку, насолода внутрішньою свободою і незалежністю, побутові зручності і психологічний комфорт. Завдяки особливій чутливос-ті/«відчутному смислу» суб’єкт визначає для себе важливість, цінність смислу конструйова-ної практики та узгоджує по відношенню до себе мозаїку соціального світу з індивідуальни-ми смислами та множиною уявлень про себе, посилюючи значення самотворення і самоздійс-нення в смисловій поліфонії практик. Конструювання соло-практик вказує на зміну дискурсів самотності, що стають індикатором смислової поліфонії практик, які конструюються відпо-відно до актуальних життєвих інтенцій особистості. Ключові слова: самотність, самореферентна ідентичність, дискурсотвірні конструкти, відчут-ний смисл.