ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У ЗАКАРПАТСЬКИХ РУСИНІВ-УКРАЇНЦІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Abstract

У статті досліджуються аспекти становлення української національної та етнічної свідомості, основні етапи та особливості етнічної історії, етнічного й етнокультурного розвитку українського етносу на Закар- патті, виявлення територіальних відмінностей традиційної культури і побуту. Однією з етнографічних зон українського етносу є Закарпаття, яке характеризується значною етнічною строкатістю (українці, угорці і румуни проживають компактно на певних територіях, а росіяни, німці, словаки, євреї, цигани та інші – невеликими групами в містах і селах) та етнографічною мозаїчністю українців (гуцули, бойки, лемки, долиняни та інші). Особливості Закарпаття зумовлені тисячолітнім перебуванням краю у складі різних держав, що спричинило значну політичну і культурну ізольованість від основних територій; своєрідним геополітичним розміщенням на межі з етнічними землями румунів, угорців, словаків і поляків та їх етнодержавних утворень. Особливої уваги заслуговують національно-культурні чинники. Статичність культурних явищ Закарпаття в XIX ст., застарілість структур культуротворення, сильні впливи російської етнополітичної і теореричної думки та ряд інших факторів сприяли формуванню несприят- ливих умов для швидкої перебудови традиційної свідомості закарпатців на нові етнополітичні реалії. Новий якісний рівень української національної культури та її глибока народність особливо сприятливо вплинули на куль- турний розвиток краю в період краху Австро-Угорщини та перебування закарпатоукраїнських земель у складі Чехословаччини. В цю пору склалась ситуація значного мистецького випередження, відчутного переважання в усіх жанрах культуротворення. Загальноукраїнська культура переважала не лише в усіх жанрах, але й в обох культурних лініях: високо-стильової професійної культури та культури масового вжитку.