Нормотворчі повноваження Президента України: поняття і правова природа

Abstract

Стаття присвячена розгляду поняття і правової природи нормотворчих повноважень Президента України через призму розгляду історії становлення інституту президента у світі, залежності ключових характеристик цих повноважень від ролі і статусу президента в державі, співвідношення традиційних сфер відповідальності (зовнішня політика і верховне представництво держави у міжнародних відносинах, національна безпека і оборона) і особливостей, що зумовлені формою правління та поділом влади між законодавчою і виконавчою гілками влади, місцем президента в системі цього розподілу і наділенням його відповідним обсягом завдань і функцій по управлінню державою. Окреслюються наявні у Президента України види повноважень, серед яких виокремлюються внутрішньополітичні, нормотворчі, законодавчі, представницькі, зовнішньополітичні, установчі, контрольні, церемоніальні та інші повноваження. Обґрунтовується значимість і місце серед них нормотворчих повноважень. Досліджується правова природа і взаємозв’язок нормотворчих повноважень з конституційно-правовим статусом Президента України, і слугування їх засобом здійснення державної влади, виключно з метою виконання Президентом України своїх функцій, завдань та повноважень. Розкривається правовий зміст нормотворчих повноважень як повноважень по встановленню, зміні і скасуванню загальнообов’язкових правил поведінки у формі видання нормативних актів Президента України. Обґрунтовується висновок про те, що сутність, значення нормотворчих повноважень, їх роль у реалізації завдань, інших повноважень Президента України зумовлює необхідність їх реалізації у особливій правовій формі, а саме у формі нормотворчої діяльності, що створює можливості формування наукових засад удосконалення правового регулювання нормотворчої діяльності та її подальшого ефективного здійснення.