Уявлення про обов’язок згідно вчення Томаса Гоббса

Abstract

Стаття присвячена аналізу проблематики обов’язків згідно вчення англійського філософа Томаса Гоббса. Автором наголошується, що Т. Гоббс у своїх працях досить розгорнуто звертається до проблематики обов’язку, який у його трактуванні пронизує всю державно-правову концепцію англійського мислителя. Так, перше смислове навантаження категорії обов’язків має місце в контексті вчення філософа про угоди, для яких значимим фактором є надання згоди взяти на себе зобов’язання. Формулюючи ж дев’ятнадцять природніх законів, Т. Гоббс відзначає, що кожен має прагнути їх виконувати. Перш за все, обов’язковість таких законів постає перед судом внутрішнім (совісті), тоді як перед судом зовнішнім – не завжди. Інакше кажучи, природні закони зобов’язують бажати їх реалізації, але вони не завжди зобов’язують до втілення їх у життя. Разом з тим, виконання природніх законів, на яких мають базуватися громадянські, на думку Т. Гоббса, постає запорукою виходу людей зі стану «війни всіх проти всіх». Найбільш досконалою формою такого виходу є формування інституту держави на чолі з сувереном, який апріорі наділяється правом керувати підданими, які, в свою чергу, зобов’язані виконувати відповідні приписи носія верховної влади. Більше того, обов’язок дотримуватися громадянських законів з’являється раніше, аніж самі закони, оскільки він закладений у самій ідеї держави в силу природного закону. Взамін суверен повинен забезпечувати мир у державі й щасливе життя громадян, інакше він діятиме всупереч вимог природнього закону. Саме вищеозначені умови взаємодії між правителями та підданими згідно розуміння Т. Гоббса і є основою функціонування оптимальної держави та запорукою досягнення як індивідуального блага, так і народного блага в цілому. Прагнення до забезпечення блага народу формує у верховної влади правильне бачення про свій обов’язок, а також про засоби його здійснення. Окрім цього, як зазначає англійський мислитель, важливим обов’язком суверена є турбуватися про те, аби народ був навчений принципам справедливості, зокрема, не відбирати в людини те, що їй належить, утримуватися від спричинення шкоди чи помсти тощо.