Фраземіка української літературної мови: когнітивний та лінгвокультурологічний аспекти

Abstract

У дисертації вперше запропоновано семантико-когнітивний та лінгвокультурологічний вектори дослідження фразеологічних одиниць антропоцентричної репрезентації в українській літературній мові. З’ясовано найрізноманітніші вияви буття людини засобами фразеології. Проаналізовано основні лінгвокультурні концепти, вербалізовані у фраземіці української мови: БОГ, ЧАС, ПРОСТІР, ВОДА, БАТЬКО І МАТИ, СЕРЦЕ, ОКО / ОЧІ. Виокремлені ключові слова-символи у складі фразем, зокрема: Чумацький Шлях, чотири броди, хліб, вишиванка, червона калина, кров, рушник тощо. Уперше визначено найрепрезентативніші сегменти в досліджуваній концептосфері української фразеологічної картини світу: ЛЮДИНА; ПОЧУТТЯ; НАРОДЖЕННЯ – ЖИТТЯ – СМЕРТЬ; СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС; ЗВЕРТАННЯ, ПРОХАННЯ, ПЕРЕКОНАННЯ; СТАН ПРИРОДИ; ДІЯ, ВЧИНОК. Зроблено висновок про масштабність впливу світогляду народу на утворення та функціонування фразеологічних одиниць у мові.