Духовна семінарія на честь Іоанна Богослова в Бітолі та Підкарпатська Русь: історичні зв’язки, навчальний процес, випускники

Abstract

У статті досліджуються історичні зв’язки Підкарпатської Русі з одним із духовних закладів на Балканах – семінарією Іоанна Богослова в Бітолі. Схарактеризовано вкрай низький освітній рівень православного духовенства на початку 1920-х рр. Показано мережу православних семінарій в Королівстві сербів, хорватів та словенців в цей період. Спираючись на документи сербських та українських архівів з’ясовано етапи залучення студентів із Підкарпатської Русі до навчання в середніх і вищих духовних та богословських закладах королівства. Оцінюється роль єпископів-делегатів Сербської православної церкви, які найбільше прислужилися для від’їзду абітурієнтів на навчання в Македонію. Вперше в історіографії встановлено імена підкарпатців, котрі закінчили духовну семінарію та були висвячені у сан священників. У статті також згадуються й інші семінаристи, котрих відрахували за неуспішність чи перевели на навчання в інші навчальні заклади. Характеризується навчальна програма семінарії, позанавчальний процес, система заохочень та дозвілля студентів. Річні звіти богословії дають можливість також прослідкувати шлях реформування навчальних програм навчального закладу, збільшення та зменшення кількість годин з окремих предметів. Автор приходить до висновку, що Бітольська духовна семінарія підготувала близько 30 священників для Підкарпатської Русі та була однієї з найбільш популярних та шанованих у краї. Православне духовенство, котре закінчило студії в Македонії, вирізнялося високою освіченістю та вмінням згуртувати навколо себе вірників на парафіях. Виходячи із цього, єпархіальні архієреї доручали «бітольцям» великі приходи чи проблемні парафії, де було потрібно нормалізувати ситуацію. У висновках окреслюються перспективи подальших досліджень.

The article investigates the historical ties of Subcarpathian Rus with one of the theological institutions in the Balkans - the St. John the Theologian seminary in Bitola. The deficient educational level of the Orthodox clergy in the early 1920s is characterized. The network of Orthodox seminaries in the Kingdom of Serbs, Croats, and Slovenes during this period is shown. Based on the documents of Serbian and Ukrainian archives, the stages of attracting students from Subcarpathian Rus to study in the Kingdom's secondary and higher spiritual and theological institutions are clarified. The role of the bishops-delegates of the Serbian Orthodox Church, who served the most for the departure of entrants to study in Macedonia, is assessed. For the first time in historiography, the names of the Transcarpathians who graduated from the seminary and were ordained as priests were established. The article also mentions other seminarians who were expelled for failure or transferred to other educational institutions. The article describes the seminary's curriculum, extracurricular activities, incentives system, and students' leisure time. The annual reports of the seminary also provide an opportunity to trace the way of reforming the educational institution's curriculum, increasing and decreasing the number of hours in certain subjects. The author concludes that Bitola Theological Seminary trained about 30 priests for Subcarpathian Rus and was among the most popular and respected in the region. The Orthodox clergy who graduated from the studios in Macedonia were highly educated and able to unite the faithful in the parishes. On this basis, the diocesan hierarchs entrusted the "Bitolians" with large parishes or problematic parishes where it was necessary to normalize the situation. The conclusions outline the prospects for further research.