Процесуальні та організаційні аспекти збору електронних доказів під час міжнародного співробітництва

Abstract

Стаття присвячені питанням міжнародного співробітництва під час кримінального провадження та особливостям збору електронних доказів, які знаходяться під управлінням закордонного постачальника послуг. Кримінальний процесуальний кодекс України не містить визначення електронних доказів, проте кримінальне судочинство все частіше стикається з необхідністю збору, оцінки та використання таких доказів для ухвалення вироків. Відсутність нормативної визначеності не сприяє єдності судової практики, особливо гостро постає питання щодо оцінки електронних доказів, одержаних у межах міжнародної правової допомоги. В таких ситуаціях доводиться оцінювати правомірність діяльності правоохоронного органу, дотримання конвенційних гарантій дотримання прав людини, виконання зобов’язань використовувати електронні докази виключно у тому провадженні, на запит у якому вони були одержані, перевіряти факт повторного звернення до центрального органу міжнародного співробітництва в іншій державі з клопотанням про надання дозволу про використання таких доказів в іншому провадженні, коли постала така потреба тощо. Суди розглядають клопотання прокурора про тимчасовий доступ до електронних даних або про проведення обшуку, при цьому інколи припускаються помилки, вказуючи юрисдикцію, де виникли докази, або де наступили наслідки злочинної діяльності. Процесуальні вимоги, які передбачені міжнародними актами, зумовлюють потребу звернення до держави, на території якої перебуває суб’єкт, який володіє, накопичує та здійснює управління даними. Зміст клопотання, який надається до суду, повинен змістовно відповідати виду електронного доказу та способу його одержання в іншій юрисдикції, що не завжди враховується (клопотання про збереження доказів/зберігання доказів).Збір електронних доказів відбувається шляхом складної процедури взаємодії між правоохоронними органами, постачальниками послуг, офіцерами зв’язку, аташе-офіцерами, які працюють в посольствах різних держав. Тому окрім процесуальних аспектів доцільно враховувати законодавство інших держав для ефективного використання організаційних правил (найбільш ефективних каналів одержання доказів). Дослідження прогалин в чинному законодавстві та рекомендацій міжнародних експертів сприяє формуванню цілісного теоретичного бачення нормативного закріплення міжнародної взаємної правової допомоги для одержання електронних доказів та внесення пропозицій щодо закріплення такого механізму в спеціальному законі України.

The article is devoted to issues of international cooperation during criminal proceedings and features of electronic evidence collection, which are managed by a foreign service provider. The Criminal Procedure Code of Ukraine does not contain a definition of electronic evidence, but criminal justice is increasingly faced with the need to collect, evaluate and use such evidence for sentencing. The lack of normative certainty does not contribute to the unity of judicial practice, the issue of evaluating electronic evidence obtained within the framework of international legal assistance is especially acute. In such situations, it is necessary to assess the legality of the law enforcement agency’s activities, compliance with conventional guarantees of human rights compliance, fulfillment of obligations to use electronic evidence exclusively in the proceedings in which it was obtained, to check the fact of repeated appeals to the central body of international cooperation in another state with a request for permission to use such evidence in other proceedings, when such a need arose, etc.Courts consider prosecutor’s requests for temporary access to electronic data or to conduct a search, sometimes making mistakes in specifying the jurisdiction where the evidence originated or where the conse-quences of the criminal activity occurred. Procedural requirements, which are provided for by international acts, determine the need to apply to the state in whose territory the entity that owns, accumulates and manag-es data is located. The content of the request submitted to the court must be substantively consistent with the type of electronic evidence and the method of obtaining it in another jurisdiction, which is not always taken into account (request for preservation of evidence/preservation of evidence).The collection of electronic evidence takes place through a complex procedure of interaction between law enforcement agencies, service providers, liaison officers, and attaché officers working in the embassies of dif-ferent states. Therefore, in addition to procedural aspects, it is advisable to take into account the legislation of other states for the effective use of organizational rules (the most effective channels for obtaining evidence).The study of gaps in the current legislation and the recommendations of international experts contributes to the formation of a holistic theoretical vision of the normative consolidation of international mutual legal assistance for obtaining electronic evidence and the introduction of proposals for the consolidation of such a mechanism in the special law of Ukraine.