Співробітництво держав-членів Європейського Союзу у сфері охорони культурних цінностей: становлення та розвиток

Abstract

У статті розглядаються питання становлення та розвитку співробітництва держав-членів Європейського Союзу у сфері охорони культурних цінностей. Констатовано, що протягом кількох останніх десятиліть спостерігається тенденція до посилення ролі культури, у тому числі для регіональних організацій, що яскраво спостерігається у діяльності такого інтеграційного об’єднання як Європейський Союз, де культура використовується як свого роду каталізатор розвитку та зміцнення діалогу між державами. У той же час Європейська культурна спадщина є дуже важливою частиною загального культурного простору як для інститутів ЄС, так і для громадян держав-членів; а той факт, що на території Європи зосереджена половина пам’яток всесвітньої історичної спадщини, ілюструє глибину та обсяг культурного пласта, що підлягає збереженню, що вимагає від ЄС проведення узгоджених дій у сфері охорони культурних цінностей. Автор звертає увагу, що перші договірні документи не передбачали системи норм щодо культурної сфери, однак незважаючи на відсутність відповідних компетенцій, ЄЕС змушене було займатися питаннями культури вже на першому етапі своєї інтеграції. Рекомендація 1974 року щодо захисту архітектурної та природної спадщини (75/65/EEC) стала чи не першим документом, який задекларував інтерес до охорони культурних цінностей. Пізніше, у вісімдесяті та дев’яності роки ХХ ст. можна помітити запровадження норм, що регулюють частково рух товарів у галузі культури, зростання активності суспільства в культурному секторі, а з 2000-х років спостерігається проведення планомірних заходів, спрямованих на розвиток та підтримку європейської культури, яка розглядається вже як основний інструмент реалізації зовнішньої взаємодії ЄС. Останнє ж десятиліття пов’язане з інтенсивним розвитком ідеї міжкультурного діалогу як однієї з основних парадигм єдиної європейської політики, спрямованої на консолідацію загального культурного простору в Європі. Зроблено висновок, що становлення та розвиток єдиної культурної політики ЄС, у тому числі співробітництва держав-членів у сфері охорони культурних цінностей, не мали лінійного характеру, і даний процес відбувається дотепер. Зокрема, докладаються значні зусилля в напрямі боротьби з контрабандою культурних цінностей, повернення культурних цінностей.

The article examines the issue of formation and development of cooperation between the member states of the European Union in the field of cultural property protection. It has been established that over the past several decades there has been a tendency to strengthen the role of culture, including for regional organizations, which is clearly visible in the activities of such an integration association as the European Union, where culture is used as a kind of catalyst for the development and strengthening of dialogue between states. At the same time, the European cultural heritage is a very important part of the common cultural space both for the EU institutions and for the citizens of the member states; and the fact that half of the monuments of the world’s historical heritage are concentrated on the territory of Europe, illustrates the depth and volume of the cultural layer that needs to be preserved, which requires the EU to carry out concerted actions in the field of protection of cultural values. The author draws attention to the fact that the first contractual documents did not provide for a system of norms regarding the cultural sphere, but despite the lack of relevant competences, the EU was forced to deal with cultural issues already at the first stage of its integration. The 1974 recommendation on the protection of the architectural and natural heritage (75/65/EEC) was almost the first document that declared an interest in the protection of cultural values. Later, in the eighties and nineties of the XX century. it is possible to notice the introduction of norms that partially regulate the movement of goods in the field of culture, the growth of society’s activity in the cultural sector, and since the 2000s, systematic measures aimed at the development and support of European culture, which is already considered as the main tool for implementing the EU’s external interaction, have been observed . The last decade is associated with the intensive development of the idea of intercultural dialogue as one of the main paradigms of a single European policy aimed at consolidating the common cultural space in Europe. It was concluded that the formation and development of the unified cultural policy of the EU, including the cooperation of the member states in the field of protection of cultural values, did not have a linear character, and this process is still ongoing. In particular, significant efforts are being made to combat the smuggling of cultural values and the return of cultural values.