Деякі питання щодо механізму реалізації права особи на евтаназію

Abstract

Дана стаття присвячена розкриттю питань, які пов’язані із з’ясуванням загальних рис інституту «евтаназії» та його впливу на виникнення і при- пинення цивільно-правових відносин, а також питань щодо необхідності існування належного механізму його реалізації. В рамках даної статті було досліджено різ- ні підходи науковців, а також розкрито позицію законодавців зарубіжних країн щодо можливо- сті використання інституту «евтаназії». Основна увага присвячується, зокрема, розкриттю прак- тичних аспектів механізму реалізації права фізич- ної особи на евтаназію, виходячи насамперед з досвіду законодавців тих країн, які допускають можливість її застосування (США, Ізраїлю, Швей- царії, Великобританії тощо). Аналізується також позиція Європейського суду з прав людини щодо можливості закріплення на законодавчому рівні відповідної країни права особи на евтаназію. Для досягнення поставленої мети, авторами були застосовані характерні для правової науки методи. Дослідження проводилося із застосуван- ням насамперед формально-логічного та систем- но-структурного методів, а також діалектичного методу пізнання правової дійсності Аргументується позиція, згідно з якою в разі закріплення в національному законодавстві пра- ва особи на евтаназію, його реалізація потре- бує вироблення належного механізму, який би відстоював інтереси такої особи та насамперед мінімізував вплив потенційних спадкоємців та медичного персоналу на здійснення свідомого та добровільного волевиявлення щодо евтана- зії. Акцентується увага на тому, що відповідний механізм реалізації права на евтаназію потребує відсутності зацікавленості як з боку свідків, так і медичного персоналу, а також необхідності де- тальної регламентації процедури прийняття рі- шення щодо евтаназії.