Словацькі сонети в перетлумаченні закарпатських митців

Abstract

У статті аналізуються словацькі сонети в мистецькому перетлумаченні закарпатських переклада-чів. Як відомо, крайові письменники завжди цікавилися поетичною словесністю сусідів-словаків, у творчому доробку яких жанр сонета нерідко належав до провідних. Хоча алюзії та ремінісценції на окремі сонети з добре знаної у слов’янському світі поеми Яна Коллара «Донька Слави» й знаходимо в спадщині закарпатських просвітителів ХІХ століття, до повноцінного відтворення канонічних сонетів українською з дотриманням їх художніх особливостей, специфічної архітектоніки тощо в регіональній літературі дійшло аж у другій половині ХХ століття завдяки перекладацькому чину Андрія Патруса-Карпатського, Петра Скунця та Дмитра Кременя. Трійка обдарованих закарпатців подарувала українським читачам сонети таких яскравих репрезентантів словацької поезії ХХ століття, як Павол Орсаг Гвєздослав («Криваві сонети»), Антон Придавок («Мандрівнича кров», «Смуток»), Еміл Болеслав Лукач («Гіркий докір»), Ян Костра («Лихий цей вечір»), Іван Ґалл («Коли опадає листя»), Мирослав Валек («Ті, інші…», «Мишачий сонет») та Любомир Фелдек («Сонет про птаха чатака», «Провітрювання неба»). До процедури аналізу залучаємо також паралельні переклади авторства Максима Рильського та Дмитра Павличка. Загалом дослідження українських перекладів словацьких сонетів засвідчило копітку працю закарпатських майстрів пера з текстом оригіналу, однак високохудожніми, естетично довершеними насправді можемо вважати тільки перетлумачення Шевченківських лауреатів Петра Скунця та Дмитра Кременя. Словацькі сонети в їх мистецькій інтерпретації несуть потужний емоційний заряд, вони є вагомим духовно-інтелектуальним надбанням вітчизняної культури.

The article analyzes Slovak sonnets in artistic reinterpretations by Transcarpathian translators. As it’s known, regional writers were always interested in the poetic literature of their Slovak neighbors, in which the genre of sonnet often belonged to the leading one in the creative field of work. Although allusions and reminiscences on individual sonnets from a well-known in the Slavic world poem by Yan Kollar «Daughter of Glory» are also found in the heritage of Transcarpathian enlighteners of the 19th century, a full reproduction of canonical sonnets in Ukrainian with observance of its artistic features, specific architectonics etc., in the regional literature was reached as far as in the second half of the 20th century thanks to the translations by Andriy Patrus-Karpatskyi, Petro Skunts and Dmytro Kremin. A trio of gifted Transcarpathians presented to Ukrainian readers sonnets of such bright representatives of Slovak poetry of the 20th century as Pavol Orsag Hviezdoslav («Bloody Sonnets»), Anton Prydavok («Mandrivnycha blood», «Sadness»), Emil Boleslav Lukach («Bitter Rebuke»), Yan Kostra («The Wicked this evening»), Ivan Gall («When the leaves fall»), Myroslav Valek («Those, others...», «Mouse Sonnet») and Liubomyr Feldek («Sonnet about the chatak bird», «Airing the sky»). The parallel translations by Maksym Rylskyi and Dmytro Pavlychko are also involved in the procedure of analysis. In general, a study of Ukrainian translations of Slovak sonnets testified the hard work of Transcarpathian masters of pen with the original texts, however, we can actually consider them highly artistic, aesthetically perfect only in reinterpretations by Shevchenko Laureates Petro Skunts and Dmytro Kremin. Slovak sonnets in their artistic interpretation carry a powerful emotional charge, they are of significant spiritual and intellectual asset of the national culture too.