Досвід здійснення делегованого законодавства у Франції

Abstract

У статті здійснюється аналіз історії виникнення та практики становлення, розвитку й функціонування делегованого законодавства у Франції. Поетапно та хронологічно проаналізована практика здійснення делегованого законодавства у Франції починаючи ще з часів XIX століття. Досліджено інституту делегованого законодавства як форми участі уряду в законодавчому процесу у Франції. Досліджуються питання, пов’язані з порядком та умовами делегування законодавчих повноважень у Франції. На основі вивчення текстів конституції Франції розглядається правове закріплення порядку та умов передачі парламентом частини своїх повноважень. Аналізуються способи делегування законодавчих повноважень, порядок затвердження делегованих актів та їх опублікування. Розкрито зміст прямого та непрямого способу делегування законодавчих повноважень глави держави та органів виконавчої влади Франції. Виділено основні стадії делегування законодавчих повноважень у Франції. Проаналізовано практику V Республіки Франції де були такі ситуації, коли Президент, що є активним суб’єктом делегованого законодавства відмовлявся підписувати ордонанси, подані йому прем’єр-міністром. Встановлено, що у французькій юридичній літературі ордонанси розглядаються як регламентарні акти, або як акти, що мають змішану природу, тобто регламентарні з органічною точки зору та законодавчі з матеріальної точки зору. Досліджено і проаналізовано практику здійснення делегування державних повноважень у Франції на регіональному і місцевому рівнях, а також виділено його позитивний результат. Наведено основні ознаки, що притаманні делегованому законодавств Франції. Проведене дослідження дозволяє зробити висновок про те, що впровадження делегованого законодавства у Франції зумовлене необхідністю швидкої й ефективної компетентної регуляції її чинного законодавства та його конкретизації. У свою чергу делеговане законодавство дало можливість парламенту Франції і взагалі її законодавчій владі сконцентрувати свою увагу на більш важливих питаннях не тільки в політичній сфері, а і в правовій і економічній.

The article analyzes the history of the emergence and practice of formation, development and functioning of delegated legislation in France. The practice of implementing delegated legislation in France since the 19th century is analyzed step by step and chronologically. The institution of delegated legislation as a form of government participation in the legislative process in France is studied. Issues related to the procedure and conditions for the delegation of legislative powers in France are being studied. Based on the study of the texts of the French constitution, the legal consolidation of the procedure and conditions for the transfer of part of its powers by the parliament is considered. The methods of delegating legislative powers, the procedure for approving delegated acts and their publication are analyzed. The content of the direct and indirect way of delegating legislative powers is disclosed. The main stages of the delegation of legislative powers in France are highlighted. The practice of the V Republic of France was analyzed, where there were such situations when the President, who is an active subject of delegated legislation, refused to sign ordinances submitted to him by the Prime Minister. It has been established that in French legal literature, ordinances are considered as regulatory acts, or as acts of a mixed nature, that is, regulatory from an organic point of view and legislative from a material point of view. The practice of delegation of state powers in France at the regional and local levels was studied and analyzed, and its positive results were highlighted. The main features inherent in the delegated legislation of France are given. It is concluded that the implementation of delegated legislation in France is conditioned by the need for quick and effective competent regulation of its current legislation and its specification. In turn, delegated legislation gave the opportunity to the Parliament of France and its legislative power in general to concentrate its attention on more important issues not only in the political sphere, but also in the legal and economic sphere.