Обмеження прав людини під час воєнного стану

Abstract

Національна держава (Nation-State) є своєрідним простором безпеки в умовах війни, що засвідчує досвід понад столітнього конфлікту України із Росією. Першу фазу цієї війни Україна програла у 1917-20, що стало одним із вирішальним чинником організації Совіцьким Союзом та креольською адміністрацією УСРР Голодомору-1932/33. Задля забезпечення життєздатності нації та захисту прав населення країни має діяти задовільно система забезпечення національної безпеки і оборони з метою організації рішучої і ефективної відсічі ворогу. Такі заходи захисту конституційного порядку через юридичний режим воєнного стану супроводжується обмеженнями прав людини. Допустимі межі обмеження прав людини проаналізовано через (1) основні моделі екстраординарного захисту конституції, зокрема особливостей її дрейфу в Україні, (2) у світлі яких визначаються конкретні критерії обмеження прав людини та (3) особливості їх здійснення в умовах воєнного стану.