Вибір оптимального способу профілактики тромбоемболії легеневої артерії при тромбозах системи нижньої порожнистої вени

Abstract

Метою роботи було обгрунтування покази до хірургічної профілактики тромбоемболії легеневої артерії. Методи. У дослідженні проаналізовано результати обстеження та лікування 790 пацієнтів з різноманітними формами гострого тромбозу в системі нижньої порожнистої вени. Хворі, залежно від проведеного лікування, були поділені на: І групу – 555 пацієнтів, яким проводили операційне лікування з наступним консервативним лікуванням, в тому числі І А група (n=380), пацієнти яким виконали повну або парціальну тромбектомію з або без хірургічної профілактики ТЕЛА; І Б група (n=50), хворі яким виконували комбіноване лікування з хірургічною профілактикою ТЕЛА; І В група (n=125), хворі які прооперовані з приводу трансфасціального тромбозу; ІІ група (n=235), пацієнти яким отримували лише консервативну терапію. Для обстеження хворих застосували лабораторні методи дослідження, а також інструментальні: ультразвукове дослідження, рентгеноконтрастну флебографію, мультиспіральну комп’ютерну томографію з внутрішньовенним контрастуванням та радіоізотопна флебосцинтиграфію. Під час проведення радіоізотопної флебосцинтиграфії в спокої і під час фізичного навантаження визначали наступні показники: середній час транспорту радіофармпрепарату, лінійну швидкість кровоплину та індекс навантаження. Результати дослідження. Фактори виникнення флеботромбозу впливали на вибір лікувальної тактики. Більша половина пацієнтів мали переборні причини – 502 (63,6%) спостережень, 129 (16,3%) – непереборні і у 159 (20,1%) пацієнтів виявити причину тромбозу не вдалося. У терміни 4 і більше діб від початку захворювання у стаціонар поступала переважна кількість пацієнтів – 673 (85,2%) і лише 117 (14,8%) хворих – в оптимальні для хірургічного лікування перші 3 доби. Значної уваги ми надавали визначенню варіанта тромботичного ураження та характеру тромботичних мас. Для вибору способу лікування має значення поширеність тромботичної оклюзії. Більшість пацієнтів – 441 (55,8%) – мали ураження одного венозного сегменту, поширення тромботичних мас на два венозні сегменти виявили у 167 (21,1%) хворих, а ураження більше 2 венозних сегментів – спостерігали у 182 (23,1%) випадках. Оцінювали верхню та нижню межу тромботичних мас. Перехід тромботичного процесу з поверхневої венозної системи на глибоку зумовлював реальну загрозу ТЕЛА, зокрема у всіх 125 (100,0%) хворих І В групи виявили флотуючу верхівку тромботичних мас. Кумуляційний аналіз результатів лікування пацієнтів з тромбозами системи НПВ протягом 3 років спостереження показав, що добрі та задовільні результати у І А групі спостерігали у 89,3%, у І Б групі – у 81,7%, у І В групі – у 88,4% та у ІІ групі – у 35,3% пацієнтів. Висновки. При виборі показів до хірургічного лікування тромбозів системи нижньої порожнистої вени слід враховувати причину тромбозу, характер тромботичних мас, варіант та поширення тромботичного ураження, наявність флотації верхівки тромботичних мас. Запропонований лікувально-діагностичний алгоритм дозволяє ефективно попередити тромбоемболію легеневої артерії.