Прецедентність vs інтертекстуальність (на матеріалі англомовних православних проповідей)

Abstract

У статті висвітлено проблему розмежування понять прецедентності й інтертекстуальності на матеріалі православних проповідей англійською мовою. Під інтертекстуальністю у православній проповіді розуміється тексто- і смислотвірна категорія, яка формує проповідницький жанр завдяки паратекстуальним виявам, метатекстовому тлумаченню й архітекстуальним зв’язкам текстів Святого Передання, а також вербальним і невербальним запозиченням текстів або фрагментів текстів, що належать іншим дискурсивним практикам і культурним традиціям. Прецедентність, яка у більш широкому тлумаченні актуалізується в прецедентний феномен, ідентифікується у статті як позачасовий, добре відомий усім православним християнам Америки інтертекстуальний засіб. У статті запропоновано власну типологію прецедентності в англомовній православній проповіді: прецедентне слово, прецедентний вислів, прецедентне речення і прецедентний фрагмент тексту. За рівнем поширення у православній проповіді визначено такі типи прецедентних феноменів: конфесійно-прецедентні (спільні для всіх православних християн незалежно від національної культури), локально-прецедентні (відомі за географічними й історичними ознаками окремим представникам конфесії / єпархії), універсально-прецедентні (відомі будь-якій сучасній людині незалежно від сповідання і контексту її рідної мови). Прецедентність у православній проповіді розглядається у статті як засіб реалізації інтертекстуальності й один з аспектів вивчення міжтекстових зв’язків. У статті доведено, що прецедентність є завжди інтертекстуальною, а інтертекстуальність є ширшим поняттям, тому що може бути як прецедентною (коли знаки інтертекстуальності розпізнаються широким колом людей), так і непрецедентною (унікальні, невідомі або рідковживані цитати, невпізнані алюзії і ремінісценції). Перспективою подальших розвідок у цьому напрямі вважаємо всебічне дослідження мультимодальної прецедентності, тобто такої, що складається з вербальної і невербальної частин.

The article highlights the problem of distinguishing between the notions of precedentedness and intertextuality as a case study of the English Orthodox sermons. Intertextuality in the Orthodox sermon is defined as a text- and meaning- making category that forms the preaching genre through the paratextual manifestations, metatextual interpretation and architextual connections of the Sacred Tradition texts, as well as by means of verbal and non-verbal textual borrowings belonging to other discursive practices and cultural traditions. Precedentedness in a broader interpretation is actualized in the article into a precedent phenomenon and identified as a timeless intertextual device, which is well-known to all Orthodox Christians of America. The article offers a typology of precedent phenomena in the Orthodox sermon, namely: precedent word, precedent phrase, precedent sentence and precedent fragment of the text. Guided by the prevalence criterion, the article has identified the following types of precedent phenomena: denominational-precedent (common to all Orthodox Christians regardless of national culture), local-precedent (known by geographical and historical characteristics to certain representatives of the denomination / diocese), universal-precedent (known to any modern person, regardless of the confession and the context of the native language). Precedentedness in the Orthodox sermon is considered in the article as an intertextual device and one of the aspects of studying intertextual relations. The article proves that precedentedness is always intertextual, and intertextuality is a broader notion, because it can be both precedent when the signs of intertextuality are recognized by a wide range of people and unprecedented when the unique, unknown or rarely used quotations, unrecognized allusions and reminiscences are used. A promising area of further research is a comprehensive study of multimodal precedentedness, encompassing the verbal and nonverbal parts.