Типи філософських метафор у сучасній українській поезії (ХХ-ХХІ ст.)

Abstract

Статтю присвячено аналізу основних типів філософських метафор у сучасній українській поезії (ХХ–ХХІ ст.). Новаторство сучасної філософської метафори полягає в залученні максимального мовного потенціалу, використанні різноманітних нестандартних синтаксичних конструкцій, свідомому порушенні дериваційних норм, а головне – у семантичній наповненості, екзистенційності образів. Сучасні філософські метафори поділяються на дві великі групи. Перша включає ті образні конструкції, усередині яких обов’язково присутній так званий дериваційний неологізм. До цієї групи належать оказіональні метафори на позначення поетичної характеристики часу і простору (наприклад, праполум’я, протопростір у М. Кіяновської; проматеринське молоко у С. Вишенського); новотвори, що передають семантику існування поза часом і простором (зокрема, безнебесся в М. Савки; позасвіття в М. Кіяновської; ми виснемо десь у міжчассі І. Шувалової); філософські оказіональні метафори сповідально-емоційного характеру (з префіксами все-, за- на позначення масштабності, всеохопності думки й почуття, надміру емоцій, наприклад: всеруйнування атомів і суті, всеприймаю, всевірую в М. Кіяновської; час усеприсутній, усійний у Л. Тарнашинської; всепроминання у В. Герасим’юка) тощо. Другу групу сучасних філософських метафор становлять метафори без дериваційних новотворів, проте з оригінальністю образів, несподіваністю асоціацій та глибиною поетичної думки. В окрему підгрупу можна виділити біблійно-філософські оказіональні метафори, де в багатогранному образі поєднуються емоція, афористичність і біблійна алюзія (земля недообітована, світлоризі, понадсвітнє чекання Христа, підшкірний докір Євангелія в М. Кіяновської; відотченашити землю в М. Савки). Використання тих чи інших філософських метафор характеризує ідіостиль письменника та підкреслює посилену увагу до онтологічних категорій у сучасній українській поезії.

The article is devoted to the analysis of the main types of philosophical metaphors in modern Ukrainian poetry (XX–XXI century). The innovation of the modern metaphors is in the rich poetical language, in using of non-typical syntactic constructions, in deliberate breaking of word-formative norms, but mainly in semantic perfection. The first group includes tropes with word-formative neologism in their construction. This group also includes occasional metaphors with semantic of time and space (for example, prapolumia (праполум’я), protoprostir (протопростір) by M. Kianovska; promaterynske moloko (проматеринське молоко) by S. Vyshensky); there are many philosophical metaphors with meaning of being outside space and time (in particular, beznebessia (безнебесся) by M. Savka, pozasvittia (позасвіття) by M. Kianovska, my vysnemo des u mizhchassi (ми виснемо десь у міжчассі) by I. Shuvalova); and philosophical metaphors with meaning of confessional and emotional meditation (there are metaphors with prefixes vse-, za- (все-, за-) to denote the scale, comprehensiveness of thought and feeling, excessive emotions, for example: vseruinuvannia atomiv i suti, vsepryimaiu, vseviruiu (всеруйнування атомів і суті, всеприймаю, всевірую) by M. Kianovska; the time is useprysutnii, usiinyi (усеприсутній, усійний) by L. Tarnashynska; vsepromynannia (всепроминання) by V. Gerasymiuk) etc. The second group of philosophical metaphors includes tropes without word-formative innovation, but tropes of this group are original, marked by the deep poetical mind. In individual subgroup there are biblical occasional metaphors, they involve emotions, aphoristic thoughts and biblical cue (zemlia nedoobitovana, svitloryzi, ponadsvitnie chekannia Khrysta, pidshkirnyi dokir Yevanheliia (земля недообітована, світлоризі, понадсвітнє чекання Христа, підшкірний докір Євангелія) by M. Kianovska; vidotchenashyty zemliu (відотченашити землю) by M. Savka) The philosophical metaphors characterize an individual style of each author and emphasize intensified attention to the ontological categories in the modern Ukrainian poetry.