Мовні маркери репрезентації духовної культури Європи в оповідальному збірнику Й. Ґалятовського "Небо новоє"

Abstract

У статті досліджено особливості вербалізації концепту ЄВРОПА в одному з найвідоміших збірників барокових казань другої половини XVII ст. «Небо новоє» Й. Ґалятовського. Для порівняння залучено також проповіді А. Радивиловського. Актуальність статті визначена нагальною потребою в осмисленні особливостей репрезентації європейської культурної спадщини, зокрема її духовного складника, в ранньомодерній Україні крізь призму староукраїнської літературної мови. На основі наявних досліджень та власного наукового пошуку й аналізу виокремлено низку найменувань країн та міст Європи, які фігурують у текстах казань, виявлено їхню функцію в організації семантичного простору тексту, яка полягає у вказівці на: а) локалізацію дії оповіді чи санктуарія – стрижневого центру оповідання; б) напрямок руху дійових осіб; в) походження героїв оповідань. Змодельовано номінативне поле концепту ЄВРОПА, сформоване такими лексико-семантичними групами: 1) екзотопонімами – назвами країн (хоронімами) і міст (ойконімами) та їхніми перифразами; 2) ад’єктивно-субстантивними словосполуками (АСС) зі стрижневими субстантивами землѧ, мѣ сто та ін.; 3) екзоетнонімами; 4) уточнювальними (щодо антропонімів) АСС. Зафіксовано широкий ряд географічних назв на позначення історичних європейських земель: Англії, Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Голландії, Німеччини, Бельгії, Польщі, Литви тощо. Проаналізовано системні відношення в межах досліджуваного матеріалу, зокрема синоніми, гіпероніми та гіпоніми, а також лексичні, граматичні й правописні варіанти назв. На прикладі найменувань, що позначають сучасну територію Іспанії, простежено зміни в написанні відповідних екзотопонімів від кінця XVI ст. до формування сучасної літературної норми, зіставлено запозичені лексеми з мовою-оригіналом для встановлення ймовірних причин зафіксованої варіативності запозичень. Зроблено висновок про розгалуженість номінативного простору концепту ЄВРОПА в мовній картині світу освіченого українця другої половини XVII ст., цінність духовної культури як складника концепту, зокрема репрезентованої в барокових проповідях.

The article examines the peculiarities of the verbalization of the concept of EUROPE in one of the most famous collections of baroque sermons of the second half of the seventeenth century, “New Heaven” by Yoanykiy Galyatovskyi. The sermons of Antoniy Radyvylovsky are also used for comparison. The relevance of the article is determined by the urgent need to understand the peculiarities of the representation of European cultural heritage, in particular its spiritual component, in early modern Ukraine through the prism of the Old Ukrainian literary language. Based on available research and the author’s scientific research and analysis, the author identifies a number of geographical names of European countries and cities that appear in the texts of sermons, revealing their function in organizing the semantic space of the text, which is to indicate: a) the location of the action of the story or sanctuary – the pivotal center of the story; b) the direction of movement of the protagonists; c) the origin of the characters in the stories. The nominative field of the concept EUROPE is modeled and formed by the following lexical and semantic groups: 1) exonyms – names of countries (choronyms) and cities (oikonyms) and their periphrases; 2) adjectival-substantival phrases (ASPs) with the core substantives land, city, etc.; 3) exoethnonyms; 4) clarifying (for anthroponyms) ASPs. A variety of geographical names for historical European lands has been recorded: England, France, Italy, Spain, Portugal, Holland, Germany, Belgium, Poland, Lithuania, etc. The author analyses the systemic relations within the studied material: lexical, grammatical, and spelling variants of words, synonyms, hyperonyms, and hyponyms are identified. On the example of the names denoting the modern territory of Spain, the author traces the changes in the spelling of the respective exonyms from the end of the 16th century to the formation of the modern literary norm, compares the borrowed lexemes with the source language to establish the probable reasons for the recorded variability of borrowings. It is concluded that the nominative space of the concept of EUROPE is extensive in the linguistic world model of an educated Ukrainian of the second half of the seventeenth century and that spiritual culture is a value-based component of the concept represented in Ukrainian baroque sermons.