Головні критерії розмежування права на приватне та публічне

Abstract

Стаття присвячена аналізу питань стосовно розмежування права на приватне та публічне. Установлено, що більшість науковців погоджуються з доцільністю поділу права на дві підсистеми – приватне та публічне право. З’ясовано, що як найбільш узагальнені та найсуттєвіші можна виділити такі критерії розмежування права на публічне та приватне, як: 1) характер домінуючого інтересу; 2) різниця у суб’єктах правовідносин; 3) різниця у методі правового регулювання. Так, критерій характер домінуючого інтересу, дозволяє виокремити публічне право, яке захищає загальні, державницькі, суспільні інтереси, загальносуспільні блага, важливі не для окремої людини, а для громади, суспільства, країни, у цілому. Натомість у приватному праві домінуючими є індивідуальні інтереси окремо взятої особи (осіб). Різниця у суб’єктах правовідносин виявляється у тому, що у публічному праві суб’єктом є особа, яка вступає у них для здійснення наданих їй публічно-владних повноважень, натомість у приватному праві особа може реалізувати право вступати у правовідносини на власний розсуд, а зміна чи припинення приватноправових відносин, як правило, повністю залежить від волі їх учасників. Різниця у методі правового регулювання проявляється у тому, що до зобов’язань тяжіє публічне право, як до дозволів – приватне. Доведено, що публічне та приватне право є дві сторони однієї медалі, які існують у нерозривній єдності та взаємозалежності і яскравий приклад цьому є сфера охорони праці, де правове регулювання має як приватний, так і публічний характер

The article is devoted to the analysis of issues concerning the distinction between the public law and private law. It is established that most scholars agree with the expediency of dividing the law into two subsystems – private law and public law. It was found that the main criteria for distinguishing between the public law and private law, such as: 1) the nature of the dominant interest; 2) the difference in the subjects of legal relations; 3) the difference in the method of legal regulation. Thus, the criterion of the nature of the dominant interest, allows to distinguish public law, which protects the general, state, public interests, public goods, important not for the individual but for the society, country as a whole. Instead, in private law, the personality interests of the individual (persons) are dominant. The difference in the subjects of legal relations is manifested in the fact that in public law the subject is a person who joins them to exercise their public authority, instead, in private law, a person can exercise the right to enter into legal relations at his own discretion, and the change or termination of private law relations, as a rule, depends entirely on the will of their participants. The difference in the method of legal regulation is manifested in the fact that public law tends to obligations, and private law tends to permits.