Інтерпретація поняття «судова практика» в сучасній юридичній доктрині

Abstract

У статті розглянуто різні наукові підходи до розуміння поняття «судова практика» як загальнотеоретичної категорії, з’ясовано їх особливості та визначено найбільш обґрунтований підхід щодо інтерпретації цього правового феномену. Виокремлено такі основні напрямки щодо розуміння досліджуваного явища правової дійсності: а) це вся судова діяльність або лише діяльність щодо здійснення правосуддя; б) це об’єктивований досвід, що сформувався у результаті застосування права при вирішенні конкретних справ; в) це єдність судової діяльності та соціально-правового досвіду як результату цієї діяльності; г) це взаємоєдність судової діяльності та її результатів у формі судових рішень; д) це певний прийом, спосіб вирішення окремих категорій справ; е) це лише результати діяльності суду, під якими слід розуміти: правоположення щодо конкретизації норм права; нормативні положення; положення щодо інтерпретації норм права; є) це результати або підсумки діяльності суду, що засновані на досвіді та суддівському розсуді; ж) це аналіз та узагальнення результатів судової діяльності. З’ясовано, що доктринальне розуміння поняття «судова практика» часто не збігається за своїм змістовним наповненням з категорією «юридична практика», які співвідносяться як видове та родове поняття відповідно. Зроблено висновок, що найбільш методологічно коректним є підхід до розуміння судової практики як сукупності таких її складових: діяльність, її результати, соціально-правовий досвід суддів.

octrine. The article considers various scientific approaches to understanding the concept of «court practice» as a general theoretical category, clarifies their features and identifies the most reasonable approach to the interpretation of this legal phenomenon. The following main directions for understanding the studied phenomenon of legal reality are identified: a) it is all court activity or only activity related to the administration of justice; b) it is an objective experience formed as a result of the application of the law in resolving specific cases; c) it is the unity of court activity and socio-legal experience as a result of this activity; d) it is the interaction of court activity and its results in the form of court decisions; e) it is a certain method, a way of solving certain categories of cases; f) these are only the results of the court’s activity, which should be understood as legal provisions on: specification of legal norms; regulatory provisions; provisions on the interpretation of the law; g) it is the results or results of the court, based on experience and court discretion; g) it is the analysis and generalization of the results of court activity. It has been found that the doctrinal understanding of the concept of «court practice» often does not coincide in its content with the category of «legal practice», which are related as species and generic concepts, respectively. It is concluded that the most methodologically correct is the approach to understanding court practice as a set of such components: activities, its results, socio-legal experience of judges.