Специфіка реалізації темпоральної семантики конструкціями з післяйменниками в турецькій мові

Abstract

У статті визначено поняття та особливості функціонально-семантичного поля темпоральності, проаналізовано попередні дослідження з теми функціонально-семантичних полів та темпоральності зокрема. Вираження темпоральності післяйменниками знаходиться на периферії функціонально-семантичного поля. Післяйменники розглянуто як частину парадигми засобів реалізації темпоральної семантики. Щодо класифікації післяйменників у дослідженнях турецької мови виявлено лакуни, тому вибір теми є досить актуальним. Запропонована вибірка післяйменників виконана відповідно до методів функціональної граматики, що являє собою новітній підхід до розподілу післяйменників, а вибір такої методології є більш вмотивованим для наукових цілей. Пропоноване дослідження визначає специфіку реалізації семантичної категорії темпоральності конструкціями з післяйменниками в турецькій мові. Визначено, що в сучасній турецькій мові функціонує низка післяйменників, які реалізують темпоральну семантику, при цьому частотність їхнього функціонування є різною, крім того, важливим є те, що певні післяйменники реалізують значення безпосередньо, деякі з них – у відповідних граматичних структурах і контекстах. Здійснене дослідження є вагомим для визначення значущості вираження функціонально-семантичного поля темпоральності в турецькій мові не традиційними афіксами дієслова та лексемами, що містять темпоральну семантику, а за допомогою післяйменників, які також мають семантичну складову частину. Здійснене дослідження також містить аналіз розвитку теорії граматикалізації, а процес граматикалізації зазначено на прикладах післяйменників функціонально-семантичного поля темпоральності турецької мови. Процес граматикалізації зумовлює подальше дослідження визначених лексем та розгляд сучасного статусу післяйменника у турецькій мові.

The article defines the concept and main features of the functional-semantic field of temporality, analyzes previous research on the topic of functional-semantic fields and temporality in particular. The realisation of temporality bonds by postpositions is located on the periphery of the functional-semantic field. The postpositions in the article are considered to be a part of the paradigm of means of realization of temporal semantics. The gaps regarding the classification of postpositions in the studies of the Turkish language were revealed. Thus, the choice of the topic is quite relevant. The proposed selection of postpositions is performed in accordance with the methods of functional grammar, which is the latest approach to the distribution of postpositions, and the choice of such a methodology is more applicable for scientific purposes. The proposed article determines the specifics of the implementation of the semantic category of temporality by the constructions with postpositions in Turkish language. It is determined that there are a number of postpositions in modern Turkish language that implement temporal semantics, and the frequency of their operation is differs. Moreover, it is important that certain postpositions implement meanings directly and some of them in definite grammatical structures and contexts. The study is important to determine the significance of the expression of the functional-semantic field of temporality in Turkish not by traditional verb affixes and words containing temporal semantics, but by postpositions, which also have a semantic component. Moreover, the study contains an analysis of the development of the theory of grammaticalization, and the process of grammaticalization is indicated on the examples of the postpositions of the functional-semantic field of temporality of Turkish language. The process of grammaticalization leads to further study of certain words and consideration of the current status of the postposition in the field of Turkish language.