Теоретичні погляди на переклад у передмовах до українських книг ХVII сторіччя

Abstract

Метою статті є вивчення теоретичних поглядів на переклад, його процес та стратегії крізь призму реконструйованої української теорії перекладу і критики ХVII ст. Українські автори висловлювали свої ідеї про потреби, вимоги та способи перекладу у передмовах, присвятах та післямовах, в основному у перекладі релігійних текстів, а також у деяких граматиках і словниках. Теоретична система сприйняття та оцінки перекладу реконструюється на основі термінів-синонімів. Реконструкція дає змогу констатувати, що українські книжники ХVII ст. мали досить розвинуту систему бачення перекладу. Проте їхні принципи не були кодифіковані в окремому філологічному трактаті. Текст трактувався як цілісне явище, чия форма цільовою мовою підлягала змінам через практику його використання (промовляння чи співу). Основними критеріями успішного відтворення оригіналу були мовні норми та контекстний зміст, хоча перекладачі також звертали увагу на естетичні особливості текстів.

The aim of the paper is to study the theoretical consideration of translation, its process and strategies from the perspective of the reconstructed Ukrainian 17th-century translation theory and criticism. Ukrainian authors voiced their ideas about the necessity, demands and strategies of translations in the prefaces, dedications and afterwords, mainly in the translations of religious texts, but also in some grammars and dictionaries. The theoretical system of perceiving and assessing translation is reconstructed on the basis of synonymic terms. The reconstruction makes it possible to state that Ukrainian 17th-century authors had a rather elaborated system of writing about and judging on translations. However, their principles were not summarized in a separate philological treatise. Text was interpreted as a holistic phenomenon, whose target-language form was due to changing because of the practices of its usage (pronouncing and singing). The main criteria of the successful rendering of the original were linguistic norms and contextual contents, though the translators also paid attention to the aesthetic features of texts.