Невербальні та паралінгвальні семіотичні ресурси в лінгвістичних студіях XX – XXI століть: прикладний аспект

Abstract

У статті здійснено огляд лінгвістичних розвідок, присвячених семіотичним ресурсам невербальної природи. Звернуто увагу на їхню важливість у процесах інтеракції та пожвавлення дослідницького інтересу до їх аналізу. Окреслено ключові тенденції розвитку наукових мовознавчих шкіл, які сфокусовані на грунтовному поліаспектному аналізі означених компонентів. Обгрунтовано специфіку невербальних і паралінгвальних засобів. Зауважено, що нині їх досліджують у рамках кількох галузей: мультимодальної лінгвістики, візуальної лінгвістики, графічної лінгвістики, паралінгвістики тощо.

This article provides a review of linguistic research papers devoted to semiotic resources of a nonverbal nature. Extensive attention is given to their importance in communication processes and the revival of research interest in analyzing them. An outline has been given of key development patterns in linguistic research schools which are focused on a thorough multiple-aspect analysis of the components which have been indicated. Unique features of non-verbal and paralinguistic means have been described. It is noted that they are currently being investigated in several fields, including multimodal linguistics, visual linguistics, graphic linguistics, and paralinguistics.