Репрезентація станових ситуатем на позначення буття у давньогерманських мовах

Abstract

У статті автором охарактеризовано семантичну сутність предиката стану на матеріалі давньогерманських мов, так звану станову ситуатему (центр, ядро висловлювання), що виражала станові відношення з позицій «агенс - патієнтс»/«суб'єкт - об'єкт» та описувала, стверджувала або заперечувала певний стан буття, існування. Під час дослідження застосовувалися такі методологічні підходи, як філософський та семантичний, за допомогою яких було здійснено розподіл предикатів на позначення стану буття на мікрогрупи: предикати передбуття (очікування стану); предикати виникнення (наявність стану); предикати екзистенції (перехід зі стану відсутності у наявний). Зокрема автором виявлено, що репрезентація станових ситуатем на позначення буття у давньогерманських мовах виявлялася за семантичним змістом різнопланово. Так, предикати стану на позначення передбуття у давньогерманських мовах означали актуальність, наближення певного стану, предикати виникнення репрезентували початок, вияв, появу стану, предикати існування описували наявність, циклічність, неминучість, передчасність, одночасність певного стану. У статті акцентовано увагу на тому, що семантичні групи предикатів стану на позначення буття у давньогерманських текстах легко асимілювали одна в одну.

The research has delineated the semantic peculiarities of state predicates in the Old Germanic languages. It has also investigated so-called “situateme” or the core of statement that expressed the state relations with regard to the notions of “agent - patient” / “subject — object”. The other functions of such situatemes were stating or denying a particular state of being or existence of a subject. The research makes use of various approaches, mainly philosophic, semantic. They enabled to classify the predicates of existence into such microgroups as the predicates of preexistence (anticipation of a state); the predicates of appearance (the presence of a state); the predicates of existence (the transition from the state of absence to the given state). It has been stated that the state situatemes in the old Germanic languages were represented differently in semantic aspect. Thus, the predicates of state marking preexistence marked the presence, cyclic recurrence, inevitability, untimeliness, simultaneity of a particular state in the Old Germanic languages. The article emphasizes the fact that the boundaries between the semantic groups of predicates of existence are rather blurred; therefore, they could easily assimilate with each other in the Old Germanic languages.