Міркування щодо регіональної стійкості Центральної Європи у контексті підготовки України до вступу і Європейський Союз.

Abstract

Повномасштабна російсько-українська війна, що розпочалася 24 лютого 2022 року кардинально змінила традиційну нерішучість інститутів Європейського Союзу розпочати навіть дискусію про перспективи його розширення у середньо- чи, ба більше, короткостроковій перспективах. Загроза знецінення європейського та інших західних проєктів як таких, що не можуть захистити цінності, на яких вони були засновані у гібридному протистоянні з авторитарними режимами, що використовують технології «постправди» змусили оголосити політику «відкритих дверей» для держав, що на середину 2022 року дотримувалися прозахідного вектору розвитку. В іншому випадку, у контексті розширення російської гібридної експансії вони могли увійти у «сіру зону» геополітичної (не) визначеності, пошуку національної моделі (не)демократії та (не)інтеграції з європейськими та євроатлантичними структурами чи навіть більше – відкритого розвороту до зближення з росією як постачальника дешевих ресурсів та неформальних практик збереження політичних режимів, які забезпечують ій євразійське союзництво