Ґенеза кримінально-правового захисту прав неповнолітніх осіб в Україні

Abstract

В статті розглядається ґенеза кримінально-правового захисту прав неповнолітніх осіб в Україні. Вказується, що протягом тривалого часу більшість питань вирішувала церква. Враховуючи те, що діти ще не вважались повноцінними членами суспільства, особа, котра вчинила у їх відношенні кримінальне правопорушення підлягала церковному покаранню, а не кримінальному. Тобто в часи Київської Русі законодавець вже визнавав неповнолітніх повноцінними суб’єктами соціальних взаємовідносин, а також дозволяв відносити їх до жертв суспільно небезпечних діянь, однак повноцінний захист прав та свобод не забезпечувався. Звертається увага на те, що перші роки ХХ століття можна назвати застійними для ювенальної юстиції. Увага законодавця регулярно змінювалась в залежності від напрямку розвитку політики держави. Революції, війни, пошук нових шляхів розбудови країни керівниками з частково тоталітарним характером правління призводило до встановлення єдиної цінності – майна, інтересів держави у представництві її правлячої верхівки. Саме тому і відношення до неповнолітніх жертв регулярно змінювалось. Підсумовується, що ХХІ століття визначило людину, її права та свободи найвищою цінністю, котрі мають захищатись, у першу чергу, від тих діянь, котрі мають підвищену суспільну небезпечність. Кримінальне право, розвиваючись століттями, за рахунок своєї багатокомпонентності стало базисом для розвитку кримінології, котра відмежувала від себе віктимологію. Ця теза дозволяє стверджувати, що саме кримінальне право та, відповідно, кримінальне законодавство, дає поштовх для розвитку допоміжних наук, необхідних для успішної реалізації його завдань: превенції (як утримання правопорушника від протиправних діянь, так і утримання потерпілих від віктимної поведінки) та покарання (з метою перевиховання правопорушника та захисту держави та суспільства в особі потерпілого від наступних ймовірних суспільно небезпечних посягань). Отже, на сьогоднішній день кримінальне законодавство не тільки «про і для» кримінального правопорушника, але і для потерпілого.

The article examines the genesis of criminal protection of the rights of minors in Ukraine. It is pointed out that for a long time most issues were decided by the church. Given that children were not yet considered full members of society, a person who committed a criminal offense against them was subject to ecclesiastical punishment, not criminal. That is, in the days of Kievan Rus, the legislator already recognized minors as full-fledged subjects of social relations, and also allowed them to be considered victims of socially dangerous acts, but full protection of rights and freedoms was not provided. Attention is drawn to the fact that the first years of the twentieth century can be called stagnant for juvenile justice. The attention of the legislator regularly changed depending on the direction of state policy development. Revolutions, wars, the search for new ways to build the country by leaders with a partially totalitarian nature of government led to the establishment of a single value - property, the interests of the state in the representation of its ruling elite. That is why the attitude towards juvenile victims has changed regularly. It is concluded that the XXI century has defined man, his rights and freedoms as the highest value, which should be protected, first of all, from those acts that have increased social danger. Criminal law, evolving over the centuries, due to its multicomponent nature has become the basis for the development of criminology, which distinguished itself from victimology. This thesis suggests that criminal law and, consequently, criminal law, gives impetus to the development of auxiliary sciences necessary for the successful implementation of its tasks: prevention (both deterrence of offenders and deterrence of victims of victim behavior) and punishment in order to re-educate the offender and protect the state and society in the person of the victim from subsequent possible socially dangerous encroachments). Thus, to date, criminal law is not only «about and for» the criminal offender, but also for the victim.