Метафоро-метонімічні відношення у латинській релігійній термінології (на матеріалі твору Августина «Сповідь»)

Abstract

У статті розглянуто особливості явищ метафори та метонімії в залежності від частиномовного вираження транспонованої назви. У статті встановлено, що основними формами вираження метафор є іменники, прикметники, дієслова, рідше дієприкметник та герундій та описано типи структуризації метафоричних термінів та особливості їх реалізації у тексті. У статті як особливий вид виокремлено метафору, вжиту у вигляді метамовного сегмента тексту. У процесі дослідження метонімічних термінів виокремлено особливий вид метонімії – символічну, що є характерною саме для релігійних текстів.

The article touches upon processes of metaphorization and metonymization, concerning the part-language expression of the transposed name. As is presented, the main forms of expression of the metaphor are nouns, adjectives, verbs and a small portion are participles and gerund. The types of structuring metaphorical terms and features of their implementation in the text are described. It is singled out a special kind of metaphor, which is used as a metamorphic segment of the text. According to the metonymic terms, a symbolic metonymy is described, which is typical for religious texts.