Інституційна модель контролю за дотриманням законодавства про рекламу: сучасний стан та перспективи вдосконалення

Abstract

Дослідивши сучасний стан та перспективи вдосконалення інституційного механізму системи контролю за дотриманням законодавства про рекламу, автор звертає увагу на те, що у науковій літературі домінує позиція, згідно з якою оптимальною інституційною моделлю забезпечення дотримання правил створення та розміщення реклами є та, яка включає державний спеціалізований орган із універсальною компетенцією, а також державний орган, на який покладається державний захист конкуренції у підприємницькій діяльності, як суб’єкт із галузевою компетенцією. Однак, як зауважує автор, є достатні підстави вважати цю позицію передчасною через недостатнє обґрунтування достатньої своєрідності, однорідності та складності державного регулювання правовідносин, пов’язаних зі створенням, розміщенням та споживанням реклами, для утворення окремого регулятора ринку рекламних послуг. Немає жодного підтвердження того, що окремий центральний органу виконавчої влади, сфера відання якого охопить державне регулювання та контроль ринку рекламних послуг, перевершить за ефективністю спеціалізовані структурні підрозділи державних органів, які за чинним законодавством контролюють дотримання законодавства України про рекламу, за умови вдосконалення порядку виконання ними відповідних контрольних повноважень та їх певне коригування. Розмірковуючи щодо місця органів місцевого самоврядування у системі органів контролю дотримання вимог законодавства про рекламу, автор вказує на те, що за правовими висновками Верховного Суду з цього питання, зважаючи на те, що забезпечення відповідності рекламних засобів інженерно-технічним вимогам, санітарним нормам та естетичним стандартам є елементом комплексного благоустрою населених пунктів, який є невід’ємною складовою зони відповідальності органів місцевого самоврядування, вони уповноважені контролювати дотримання вимог законодавства про рекламу. Водночас, не враховується те, що положення урядових правил розміщення зовнішньої реклами, які закріплюють за органами місцевого самоврядування контроль за їх дотриманням, не узгоджуються зі встановленим Законом України «Про рекламу» переліком органів контролю та породжує вкрай високу ймовірність дублювання повноважень спеціально уповноваженого державного органу контролю дотримання вимог законодавства про рекламу. Також, обґрунтовується те, що органи місцевого самоврядування не мають повноважень перевіряти відповідність реклами змістовим вимогам до реклами, оскільки це лежить за межами комплексного благоустрою населених пунктів.

Having studied the current state and prospects for improving the institutional mechanism of the pub-lic system of ensuring compliance with advertising rules, the author draws attention to the fact that in scientific literature is prevails the view according to which the optimal institutional model for ensuring compliance with the rules for creating and placing advertising is one that includes a specialized gov -ernment agency with universal competence, as well as an agency entrusted with the state protection of competition in business activities as an entity with sectoral competence. However, as the author notes, there are sufficient reasons to consider this vision premature due to the lack of substantiation of the sufficient originality, uniformity and complexity of state regulation of legal relations related to advertising for the formation of a special regulator of the advertising services market. There is no confirmation that a separate government agency, the purview of which would include state regulation and control of the advertising services market, could surpass in efficiency the specialized structural subdivisions of government authorities that under current legislation control compliance with the legislation of Ukraine on advertising, provided that techniques and procedures for fulfillment of these function is improved and the scope of their powers is adjusted.Reflecting on the place of local self-government bodies in the system of authorities controlling compliance with the requirements of advertising legislation, the author points out that according to the legal opinions of the Supreme Court of Ukraine on this issue, bearing in mind the fact that ensuring compliance of advertising constructions with engineering and technical requirements, sanitary norms and aesthetic standards is an element of the comprehensive development of settlements, which is an integral part of the area of responsibility of local self-government bodies, these bodies are authorized to control advertisement compliance. At the same time, it is overlooked that the provisions of the government-made rules for the placement of outdoor advertising, which impose on local self-government bodies control over their compliance, are not consistent with the list of control bodies set out in the Law of Ukraine «On Advertising» and creates an extremely high probability of duplication of the powers of a specially authorized state control agency. I t is also substantiated that the local self-government bodies do not have the authority to check the compliance of advertising with content requirements for advertising, since this lies outside the boundaries of comprehensive development of settlements.