Епіграма в лірико-поетичному дискурсі Еріха Кестнера

Abstract

У статті здійснено аналіз епіграм Еріха Кестнера на матеріалі збірки Es gibt nichts Gutes, außer: Man tut es: Kurz und bündig. Epigramme. Установлено, що епіграмам Е. Кестнера властиві філософічність, афористичність, сатиричність та дидактичність. За жанром виокремлюємо філософську, присвятну, описову, сатиричну епіграми, епітафію. За тематикою епіграми розглядають різні сфери: життя, людину, історію, релігію, мистецтво, письменника та творчість, технічний прогрес. З огляду на комунікативну спрямованість, епіграми спрямовані на читача, на самого себе (зворотні епіграми), на конкретних/відомих осіб, безадресні, між персонажами, епітафії та замальовки. Асертиви, директиви та контактиви є найбільш уживаними мовленнєвими актами. Автор застосовує фоностилістичні засоби (алітерацію, асонанс, складоповтор, анадиплозис, паралелізм, звукову анафору, епіфору, аферезу, синкопу, апокопу та епітезу тощо), лексико-семантичні (історизми, власні назви, іншомовні слова, латинізми та ін.), лексико-стилістичні (епітет, порівняння, алюзію), синтактико-стилістичні (перелічення, парентезу, повтор, синтаксичний паралелізм, пряму мову, анафору та епіфору), у тому числі різноманітні їх поєднання задля підкреслення змісту окремих висловлень, переконливості, посилення перлокутивного ефекту від прочитаного тексту. У текстах епіграм присутні риторичні звертання і риторичні запитання, які виражають мовленнєві акти контактиви, та риторичні оклики, тобто мовленнєві акти експресивні асертиви. За структурним оформленням усі епіграми збірки поділяємо на прості (2–4 верси) та складні (від 5 до 10 версів). Відповідно до кількості версів у строфах епіграми варіюються від дистиха до десятирядника. В окремих епіграмах пуант відокремлений від основного тексту як окремий верс, щоб читач обов’язково звернув на нього увагу. Структурно тексти епіграм побудовані, з-поміж іншого, за допомогою поєднання «питання – відповідь», «питання – наказ», «ствердження – наказ – ствердження». Автором застосовано різноманітні типи римування (кільцева рима, суміжна рима, монорима), але переважають сплетена та перехресна рими. Окремі висловлення часто афористичні.

The article analyzes the epigrams of Erich Kästner on the material of the collection “Es gibt nichts Gutes, außer: Man tut es: Kurz und bündig. Epigramme”. It is established that Erich Kästner’s epigrams are philosophical, aphoristic, satirical and didactic. By genre, we distinguish philosophical, sacred, descriptive, satirical epigram, epitaph. Epigrams consider different areas by the subject: life, man, history, religion, art, writer and creativity, technological progress. According to the communicative orientation, epigrams are aimed at the reader, at oneself (reverse epigrams), at specific/famous people, are unaddressed, between characters, epitaphs and sketches. Assertions, directives and contactives are the most commonly used speech acts. The author uses phonostylistic means (alliteration, assonance, syllable repetition, anadiplosis, parallelism, sound anaphora, epiphora, apheresis, syncope, apocope and epithesis, etc.), lexical-semantic (historicisms, proper names, foreign words, Latinisms, etc.), lexical-stylistic (epithet, comparison, allusion), syntactic-stylistic (enumeration, parenthesis, repetition, syntactic parallelism, direct speech, anaphora and epiphora), including various combinations of them to emphasize the content of individual statements, persuasiveness, enhancing the perlocutionary effect of the read text. There are rhetorical appeals and rhetorical questions, that express speech acts contactives, and rhetorical exclamations, i.e. speech acts expressive assertives in the texts of the epigrams. According to the structural design, all epigrams of the collection are divided into simple (2-4 verses) and complex (from 5 to 10 verses). According to the number of verses in the stanzas, the epigrams vary from distich to decathlon. In some epigrams, the point is separated from the main text as a separate verse, so that the reader must pay attention to it. Structurally, the texts of the epigrams are constructed, inter alia, through a combination of “question - answer”, “question - order”, “statement - order – statement”. The author uses various types of rhyme (circular rhyme, adjacent rhyme, monorhyme), but interwoven and cross rhymes predominate. Some statements are often aphoristic.