Essays as the subject of study of modern literature studies

Abstract

The article is devoted to the scientific understanding of the essay as a literary work in view of the traditions of a modern literary criticism. The emergence of the essay genre caused in Ukrainian culture a decisive and rapid re-emphasis of values, a change in the basic ideas about the very essence of writing and its relevance to society. In the period of change of literary traditions, styles, forms, first of all, it was a question of the statement of self-sufficiency of the essay as a genre. A philosophical work by nature, it becomes a traditional work of fiction at the beginning of the XXIst century, absorbing traditions and acquiring new features. In the presented article, based on some theoretical works of modern researchers, aspects of the origin and development of the essay genre as a literary work are clarified. The essay is considered from a literary point of view, first of all, from the standpoint of genre specificity, content and form, the author and the recipient. The article presents various tendencies and directions of literary-critical comprehension of the raised question. These are literary-critical achievements presented in the works of G. Lukach, K. Osadcha, K. Silman, T. Shevchenko, S. Shebelist, O. Hook, M. Balaklitsky, G. Klochek, etc. Among the issues raised in the article and discussed by modern literary critics is the role and place of essays as an authoritative literary genre, which is the basis for the creation of "great" literature that represents modern Ukrainian literature in particular. Aspects of attention of literary criticism of the postmodern era are outlined: style, genre specificity, conformity of form and content, establishment of aesthetic values. The phenomenon of essays as a question of rethinking the genre-thematic paradigm of modern essays is analyzed. The article considers and comprehends the specifics of the meta-genre nature of essay writing and the origin, place of discursive practices that are implemented in the context of creating and implementing the meanings of the work.

Статтю присвячено науковому осмисленню есею як літературного твору з огляду на традиції сучасного літературознавства. Поява жанру есею спричинила в українській культурі рішучу та швидку переакцентацію вартостей, зміну базових уявлень про саму сутність письменства і його стосунок до соціуму. У період зміни літературних традицій, стилів, форм передусім йшлося про утвердження самодостатності есею як жанру. Філософський за природою твір стає традиційним для художньої літератури твором на початку ХХІ ст., вбираючи традиції і набуваючи нових ознак. У презентованій статті на матеріалі окремих теоретичних праць сучасних дослідників з’ясовуються аспекти походження та розвитку жанру есею як літературного твору. Есей розглядається з літературознавчого погляду, насамперед із позицій жанрової специфіки, змісту і форми, автора та реципієнта. Стаття представляє різні тенденції й напрями літературно-критичного осмислення порушеного питання. Йдеться про літературно-критичні здобутки, представлені у працях Г. Лукача, К. Осадчої, К. Сільман, Т. Шевченко, С. Шебеліста, О. Гук, М. Балаклицького, Г. Клочека тощо. Серед проблем, порушених у статті та дискутованих сучасними літературознавцями, – роль і місце есеїстики як авторитетного літературного жанру, що є засадою для створення «великої» літератури, котра репрезентує українську літературу сучасності зокрема. Окреслено аспекти уваги літературознавства постмодерністської доби: стиль, жанрова специфіка, відповідність форми та змісту, усталення естетичних вартостей. Проаналізовано явище есею як питання переосмислення жанрово-тематичної парадигми сучасної есеїстики. У статті розглянуто та осмислено специфіку метажанрової природи есеїстичного письма, походження і місце дискурсивних практик, що реалізуються у контексті створення та впровадження смислів твору.