Творчий діалог митців – Леоніда Талалая і Раїси Харитонової (Талалай) – у форматі однієї долі

Abstract

У статті вперше аналізується творчий діалог між відомим поетом, лауреатом Шевченківської премії Леонідом Талалаєм та його дружиною Раїсою Харитоновою, яка в автобіографічній повісті «Я вийшла заміж за поета» крізь призму реалій подружнього життя зобразила специфіку постійного і латентного взаємообміну літературними інтенціями, що відбилося на індивідуальній творчості кожного з них. Особливості життєвого і творчого діалогу постають у документально-художньому освітленні прозаїка Раїси Харитонової (літературний псевдонім дружини Леоніда Талалая). І водночас не обмежується тільки відтворенням реальних подій і взаємообміну думками, емоціями, мистецькими ремінісценціями й оціночними судженнями про явища культури. Бо має місце вихід у широкий світ духовного життя України 50-х – 2000-х і пізніших часів. А тому повість «Я вийшла заміж за поета» густо населена персонажами як із близького родинного кола, так і чималою кількістю героїв, які складали літературне середовище поета Леоніда Талалая, будучи його друзями, сподвижниками й опонентами впродовж тривалого перебування у сфері української і європейської культури. Повість насичена конкретикою спілкування, щирими емоціями у двоіпостасному сприйнятті навколишнього світу та взаємовпливами в оцінках. У публікації переконливо доведено, як саме трактується в автобіографічній повісті процес еволюції спарених героїв, особливо виразний в інтерпретації розвитку таланту дружини, розширенні горизонтів її інтелектуального виднокола, у взаємозбагаченні біполярним життєвим досвідом. Документально-художня інтерпретація творчого діалогу, здійснена в прозовому творі і численному листуванні між подружньою парою, цікаво взаємодоповнюється поетичними образами з віршованих збірок Раїси Харитонової, як-от «Чорна перлина» та «Перетинаючи межу». Прикметно, що в цьому діалозі йдеться не про стиль учнівства, безпосереднього запозичення тем та ідей чи прийомів письма, а про взаємну систему спонук до активізації мистецьких талантів, якими були наділені від природи спарені герої повісті. Водночас порушуються деякі аспекти теорії художнього автобіографізму; аналізується в єдності змісту і форми прозовий твір Раїси Харитонової, в якому проливається світло на спектр рис неповторних творчих індивідуальностей, сформованих і розвинутих у спільних довготривалих (37 років подружнього життя) життєвих реаліях.

The article analyzes for the first time the creative dialogue between the famous poet, Shevchenko Prize winner Leonid Talalai and his wife Raisa Kharitonova, who in the autobiographical story “I married a poet” through the prism of the realities of married life portrayed the specifics of constant and latent mutual exchange of literary intentions, which affected the individual creativity of each of them. Peculiarities of life and creative dialogue appear in the documentary and artistic coverage of the prose writer Raisa Kharitonova (literary pseudonym of Leonid Talalai’s wife). At the same time, it is not limited with the reproduction of real events and the exchange of thoughts, emotions, artistic reminiscences and evaluative judgments about cultural phenomena. Because there is an exit into the wide world of spiritual life of Ukraine in the 50’s – 2000’s and later times. That is why the story “I married a poet” is densely populated with characters from close family circles and a large number of heroes who made up the literary environment of the poet Leonid Talalai, being his friends, associates and opponents during his long life in Ukrainian and European culture. The story is full of specifics of communication, sincere emotions in the ambiguous perception of the world around them and mutual influences in their assessments. The publication convincingly proves how the autobiographical story interprets the process of evolution of paired characters, especially in the interpretation of the development of wife’s talent, expanding the horizons of her intellectual horizon, in the mutual enrichment with bipolar life experience. The documentary-artistic interpretation of the creative dialogue, carried out in a prose work and numerous correspondence between the couple, is interestingly complemented by poetic images from Raisa Kharitonova’s poetry collections – such as “Black Pearl” and “Crossing the Border”. It is noteworthy that this dialogue is not about the style of discipleship, direct borrowing of themes and ideas or techniques of writing, but about the mutual system of motivations for activating artistic talents, which were endowed by nature paired heroes of the story. At the same time, some aspects of the theory of artistic autobiography are violated; Raisa Kharitonova’s prose work is analyzed in the unity of content and form and the light is shed on the spectrum of features of unique creative personalities, formed and developed in common long-term (37 years of married life) realities of life.