Лінгвостилістичні функції складного синтаксичного Цілого та конструкцій з однорідними побудовами у Т. Лівія (на матеріалі промов історичних осіб твору Т. Лівія «Історія»)

Abstract

Стаття присвячена вивченню лінгвостилістичних функцій складного синтаксичного цілого (ССЦ) та конструкцій з однорідними лексичними побудовами промов першої декади твору відомого римського історіографаТіта Лівія «Ab urbe condita». Дослідження засвідчує, що емоційно-експресивні функції ССЦ та конструкції з однорідними лексичними рядами є дуже вагомими. В результаті аналізу складних синтаксичних побудов виділились дві форми їх організації у ССЦ: ланцюговий та паралельний зв’язки. Превалює вживання конструкцій, поєднаних паралельним смисловим зв’язком. Завдяки умілій організації та правильному підбору граматичних засобів міжфразового зв’язку, ССЦ досліджуваних промов є могутніми засобами експресії. Характерними скріпами таких побудов є: повтори слів, паралелізм та анафоричні синтаксичні конструкції. Особливе емоційно-експресивне навантаження несуть зачини ССЦ. Як засвідчив аналіз, найпоширенішими видами зачинів виступають: підрядні речення, речення з прямим порядком слів, речення з динамічними зачинами, речення – питання, речення у формі риторичного запитання. Введені у текст промов чисельні однорідні лексичні комплекси сприяють плеонастичності та повноті мовних періодів. Дослідження засвідчує, що у промовах превалюють лексичні ряди, що базуються на однорідності іменників, дещо рідше зустрічаємо речення з дієслівними лексичними рядами. Ампліфікація таких однорідних побудов сприяє концентрації думки слухача. Т. Лівій супроводить такі конструкції ритмічним розташуванням частин фрази, повторами, полісиндетоном сполучника, що інтенсифікує та увиразнює вислів; в узусі автора такі засоби нагнітання пафосу, як градація та скупчення слів. Певне стилістичне навантаження у таких сполуках несуть узагальнюючі одиниці. Вивчення специфіки ССЦ та конструкцій з однорідними членами речення у промовах історичних осіб твору Т. Лівія «Історія» дало змогу глибше проникнути у таємниці ораторського мистецтва давнини, зрозуміти їх аргументаційну функцію та водночас пізнати ідіостиль автора.

The article is devoted to the study of linguostylistic functions of a complex syntactic whole (CSW) and constructions with homogeneous lexical structures of speeches from the first decade of work of the famous Roman historiographer Titus Livius (Livi) “Ab urbe condita”. The study proves that the emotional and expressive functions of CSW and constructions with homogeneous lexical structures are very important. As a result of the analysis of complex syntactic structures, two forms of their organization in CSW are distinguished: chain and parallel connections. The use of constructions connected by a parallel semantic connection prevails. Thanks to skillful organization and the correct selection of grammatical means of inter-phrase communication, the CSW of speeches under consideration are powerful means of expression. Characteristic staples of such constructions are: repetition of words, parallelism, and anaphoric syntactic constructions. The intro of the CSW is considered to bear a special emotional and expressive load. As confirmed by the conducted analysis, the most common types of the intro are: subordinate clauses, sentences with direct word order, sentences with dynamic clauses, sentences-questions, sentences in the form of a rhetorical question. Numerous homogenous lexical structures introduced in the text of the speeches contribute to the pleonasticity and completeness of language periods. The research demonstrates that lexical sequences based on the homogeneity of nouns prevail in the speeches, sentences with verb lexical sequences are somewhat less common. The implication of such homogeneous structures contributes to the concentration of the listener’s thoughts. Titus Livius (Livi) accompanies such constructions with a rhythmic arrangement of parts of the phrase, repetitions, polysyndeton of the conjunction, intensifying and emphasizing the utterance; the author uses gradation and clustering of words as means of inducing pathos. Generalizing units carry a certain stylistic load in such constructions. The study of the features of CSW and constructions with homogeneous members in the speeches of historical figures in Titus Livius (Livi)’s work “History” made it possible to penetrate deeper into the secrets of ancient oratorical art, to understand their argumentative function, and at the same time to learn the author’s idiostyle.