Адресат як категорія політичного дискурсу

Abstract

Метою статті є аналіз стану вивчення адресата політичного дискурсу як його фундаментальної складової, як у вітчизняній, так і в зарубіжній лінгвістиці. Наведено дані щодо вивчення політичного дискурсу в цілому і продемонстровано, що цей вид дискурсу є одним з найчастіше досліджуваних. Пропонується огляд праць, присвячених дослідженню цього виду дискурсу у зарубіжній дискурсології; на основі аналізу значної кількості праць показано, що таке вивчення здійснюється здебільшого в рамках парадигми критичного дискурсивного аналізу. Наріжним каменем цієї сучасної репрезентативної лінгвістичної парадигми є інтерес до різних форм соціальної нерівності, до домінування й підпорядкування, які постійно утворюються й копіюються через мову й дискурс. Досліджується точка зору на мову як на граничну сутність (яка поєднує лінгвістичні й соціальні властивості), тому що мова розглядається як ідеологічний і соціальний конструкт, породжений політичною, націоналістичною, колоніальною або сегрегаційною діяльністю в їх різноманітних проявах. В аналізованих роботах увага дослідників сфокусована на таких фундаментальних складових як адресант (політичний діяч або політична/громадська організація) і повідомлення (текст політичного змісту в тій або іншій формі). Надбання цих досліджень становлять безумовну наукову цінність, однак це стосується тільки названих двох складових політичного дискурсу. Доведено, що адресат політичного дискурсу до сьогодні не становив предмету спеціального аналізу ні у зарубіжному, ні у вітчизняному мовознавстві. Окремі праці, в яких постулюється вивчення адресата політичного дискурсу, є нечисленними. Деякі з них створено на базі обмеженого дослідницького матеріалу, в інших працях критерії виділення груп адресатів є нечіткими й аналізу цих груп не проводиться. У даній статті пропонується стратегія вивчення категорії адресата політичного дискурсу у співвідношенні з жанровою приналежністю конкретних політичних текстів, а також його вивчення з залученням деяких принципів і методик когнітивної лінгвістики, що уможливить здійснення мультимодального підходу до дослідження аналізованої дискурсивної категорії.

The aim of the article is to analyse the state of study of the addressee of political discourse as its fundamental component, both in domestic and foreign linguistics. Data on the study of political discourse in general are presented and it is shown that this type of discourse is one of the most frequently studied. An overview of works devoted to the research of this type of discourse in foreign discourse is offered. Based on the analysis of a significant number of works, it is shown that such a study is carried out mostly within the paradigm of critical discursive analysis. The cornerstone of the modern representative linguistic paradigm is the interest to various forms of social inequality, in domination and subordination, which are constantly formed and copied through language and discourse. The point of view of language as a borderline essence (which combines linguistic and social properties) is studied, because language is seen as an ideological and social construct generated by political, nationalist, colonial or segregationist activities in their various manifestations. In the analysed works, researchers focus on such fundamental components as the addressee (politician or political / public organization) and the message (the text of political content in one form or another). The achievements of these studies are of unconditional scientific value, but this refers only to these two components of political discourse. It has been proved that the addressee of political discourse has not been the subject of special analysis in foreign or domestic linguistics. Works that postulate the study of the addressee of political discourse are few. Some of them are based on limited research material, in other works the criteria for selecting groups of recipients are unclear and the analysis of these groups is not carried out. This paper proposes a strategy for studying the category of the addressee of political discourse in relation to the genre of specific political texts, as well as its study involving some principles and techniques of cognitive linguistics, which will allow a multimodal approach to the analysis of the analyzed discursive category.