«Кар’єра Артуро Уї, якої могло б не бути» та «Круглоголові й гостроголові» Б. Брехта як алюзивні драми-антиутопії

Abstract

У статті розглянуто драми Б. Брехта «Кар’єра Артуро Уї, якої могло б не бути» та «Круглоголові й гостроголові» як алюзивні драми-антиутопії, в основу котрих покладено створені драматургом парадоксальні, позбавлені історичної конкретності ситуації; визначено їхні жанрові особливості з точки зору виявлення в них гену антиутопії – ефекту антиутопізму та з точки зору ефекту очуження; зазначено такі основоположні риси вказаних драм-антиутопій, як параболічна побудова, абсурдизація буття за допомогою парадоксу, гротеску, фантастики; вирізнено умовно-експериментальний хронотоп, який насичений не побутовим або біографічним, а історичним часом, що зумовлює схематизацію сюжету алюзивних драм-антиутопій, схематизацію і статичність характерів й відповідні засоби інтелектуалізації та епізації алюзивних драм-антиутопій (оповідний діалог, історичний коментар, який переводить зображуване в нову смислову площину, гіперболізацію в монологах, діалогах та репліках дійових персонажів); окреслено специфічні особливості алюзивних драм-антиутопій, які споріднюють їх з антиутопічною літературою в цілому, передусім прозою – соціологізм, прогнозування небажаного майбутнього, універсалізм, інтелектуалізм, пафос застереження; охарактеризовано авторську установку драматурга, котра визначає підпорядкованість сюжету, ситуацій, персонажів інтелектуальній схемі; зазначено звернення драматурга до параболічної побудови п’єс, що сприяє появі в них не лише алегоризації і притчовості, а й попереджувального пафосу, притаманного антиутопічній літературі загалом.

The article focuses on B.Brecht’s dramas "The Arthur Wee’s Career, Which Could Have Failed to Be" and "The Roundheaded and the Sharpheaded" as allusive antiutopia dramas created by the playwright which are based on paradoxical situations devoid of historical specificity; their genre features are determined from the point of view of detection of the gene of anti-utopia in them – the effect of anti-utopianism and from the point of view of the effect of alienation; such basic features of the specified anti-utopian dramas as parabolic construction, absurdization of the being by means of paradox, grotesque, fantasy are also noted; the conditional-experimental chronotope is distinguished, which is saturated not with everyday or biographical, but with historical time which determines the schematization of the plot of allusive drama-antiutopias, schematization and statics of characters and appropriate means of intellectualization and epization of allusive drama-anti-utopias (narrative dialogue, historical commentary, which translates the image into a new semantic plane, hyperbolization in monologues, dialogues and lines of the protagonists); the specific features of allusive anti-utopian dramas are outlined, which make them related to anti-utopian literature in general, especially prose – sociology, predicting the undesirable future, universalism, intellectualism, pathos of warning; the author's attitude of the playwright is characterized, which determines the subordination of the plot, situations, characters to the intellectual scheme; the playwright's appeal to the parabolic construction of plays is noted, which contributes to the emergence of not only allegory and parable, but also the warning pathos inherent in anti-utopian literature in general.