Співвідношення інституту притулку та інституту біженців у міжнародному та національному праві

Abstract

Стаття присвячена аналізу взаємодії інституту притулку та інституту біженців у міжнародному та національному праві. Вказується, що на сучасному етапі особливого значення набуває проблема забезпечення реалізації та захисту прав і свобод осіб, які були змушені покинути територію держави своєї громадянської належності або попереднього місця проживання і шукати притулку в інших країнах. Тим часом інститут притулку та інститут біженців виникли саме для врегулювання подібних питань, бо виконують функцію механізму захисту порушених із боку держави громадянських прав і свобод людини. Аналізуються міжнародні конвенції, які регламентують критерії визначення особи біженцем (Статут Міжнародної організації у справах біженців, Конвенція Організації Об’єднаних Націй про статус біженців, Протокол щодо статусу біженців тощо), а також національна практика країн стосовно надання особі притулку та статусу біженця (Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» тощо). Стверджується, що інститут притулку дуже схожий до інституту біженців, що позначається на ставленні до цих двох інститутів тих чи інших вчених. Вказується, що одна група науковців вважає, що інститут притулку отримав свою конкретизацію в інституті біженців, а тому має з ним співвідноситися як ціле до частини відповідно. З іншого боку, наводяться аргументи другої групи науковців, які цілком справедливо вказують на необхідності розмежування даних двох правових інститутів. Право притулку передбачає право особи на в’їзд, поселення, обмеження вислання й заборону видачі, в той час як статус біженця окрім даних прав також передбачає права у сфері працевлаштування, соціального забезпечення тощо. Крім того, притулок можуть одержати не лише біженці, оскільки на власний розсуд із міркувань гуманності держава може надавати притулок на своїй рії іншим категоріям осіб, які не підпадають під визначення біженця, що міститься в Конвенції про статус біженців 1951 р. та/або національному законодавстві.