Авторська суб’єктивність у сучасному прозовому контексті: від постмодернізму до метамодернізму

Abstract

У статті проаналізовано поняття метамодернізму у сучасній культурі. Означено основні аспекти метамодерних студій, художні версії текстів метамодерної тематики, специфіку художності таких творів, а особливо, прикмети авторської суб’єктивності як реконструкцію особистості, повернення до цілісного мистецького «я». Указано на те, що автор у метамодерному творі рефлексує над власним «я», постійно рухається углиб внутрішнього світу, що завершується націотворчим індивідуалізмом, моделюванням альтернативних міфів та оновленою метамодерною художністю. Основою студії є літературознавча інтерпретація метамодерного аспекту в романах «Сліпий дощ» В. Слапчука, «Травам не можна помирати» С. Процюка, «Хліб із хрящами» М. Бриниха. Досліджено, що художнє освоєння комплексів національної меншовартості, колоніалізму, страху знищення, неповноцінності через вплив імперського суб’єкта, втрати державності у творах вищевказаних письменників є не що інше, як вияв метамодерної складової сучасного літпроцесу. Означено ознаки метамодерної авторської суб’єктивності, її відмінність від постмодерної позиції автора; виокремлено особливості метамодерної авторефлексії. Акцентовано на тому, що метамодерні тексти наповнені психоаналітикою, гротеском, натуралізмом із алегорично-символічними деталями та рефлексіями. Письменники чітко розмежовують поняття, не вдаючись до стереотипів та не роблячи жодних висновків, залишаючи це на усвідомлення читача, що наближає їхні твори до метамодерного культурного феномену. Такий екзистенційно-рефлексивний ракурс аналізованих романів актуалізує проблему національного колективного позасвідомого, котре містить генетичну пам’ять про війни, голодомори, національні геноциди. Підсумовано, що романи Степана Процюка, Михайла Бриниха та Василя Слапчука – результати метамодерної авторефлексії письменників, вербалізації емоційного досвіду і мовного потоку спогадів з акцентованою неорефлексією над втраченою історичною пам’яттю, над проблемами національного «я» з акцентованими діалогічністю, парадоксальністю, метанаративністю та постноворомантичною щирістю.

In the article are analyzed the concept of metamodernism in modern culture. The main aspects of metamodern studies, artistic versions of metamodern texts, the specifics of the art of such works, and especially, signs of authorial subjectivity as a reconstruction of personality, a return to a holistic artistic "I". It is pointed out that the author in the metamodern work reflects on his own "I", constantly moving deep into the inner world, culminating in nation-building individualism, modeling of alternative myths and renewed metamodern art. The basis of the study is a literary interpretation of the metamodern aspect in the novels "Blind Rain" by V. Slapchuk, "Herbs can not die" by S. Protsyuk, "Bread with cartilage" by M. Brynykh. It has been studied that the artistic development of complexes of national inferiority, colonialism, fear of destruction, inferiority due to the influence of the imperial subject, loss of statehood in the works of the above writers is nothing but a metamodern component of modern literature. The signs of metamodern authorial subjectivity, its difference from the postmodern position of the author are marked; features of metamodern autoreflection are singled out. Emphasis is placed on the fact that metamodern texts are filled with psychoanalytics, grotesque, naturalism with allegorical and symbolic details and reflections. Writers clearly distinguish between concepts, without resorting to stereotypes and without drawing any conclusions, leaving it to the reader’s attention, which brings their works closer to the metamodern cultural phenomenon. This existential perspective of the analyzed novels highlights the problem of the national collective subconscious, which contains the genetic memory of wars, famines, national genocides. It is concluded that the novels of S. Protsyuk, M. Brynykh and V. Slapchuk are the results of metamodern autoreflection of writers, verbalization of emotional experience and language flow of memories with accentuated neoreflection on lost historical memory, on the problems of the national "I" with accentuated dialogicity, paradoxicality, metanarrativeness and post-romantic sincerity.