Григорій Сковорода: мовотворчість письменника-інтелектуаліста (до 300-річчя від дня народження мислителя, педагога, перекладача, музиканта)

Abstract

Розвідка присвячена проблемі дослідження складників інтелектуальної різноманітності художньо-філософського дискурсу Григорія Сковороди, виокремленню лексико-семантичних та стилістичних засобів, що засвідчують глибину осмислення найбільш вагомих світоглядних проблем етики, моралі, освіти, життєвих орієнтирів окремої особистості й соціуму, представлених через такі риси сковородинівського стилю як діалогічність та полемічність, книжність та науковість, визначення провідної ролі практики й досвіду. Інтелектуальні складники образного мислення Григорія Сковороди розглядаються з урахуванням основних положень праць Д. Багалія, С. Єфремова, М. Поповича, А. Єфименка, В. Шинкарука, М. Сулими, І. Іваньо, М. Кашуби, Л. Ушкалова, І. Бетко, В. Білодіда, С. Єрмоленко, М. Торчинського, Т. Александрович, О. Сліпушко, М. Корпанюка, П. Білоуса, Є. Боєвої, Г. Бокшань, К. Богатирьової. Серед засобів репрезентації інтелектуального контексту в дискурсі письменника-філософа найбільш виразними постають власні назви різної класифікаційної приналежності, конкретна й абстрактна лексика, що набуває значення символів, номінації зі сфери музики, освіти й виховання для передачі морально-етичних сентенцій і наративів, формування провідного у творчості мислителя концепту – свободи. Інтелектуалізм як притаманна рису стилю українського письменника-філософа розглядається на підставі аналізу лексики, що репрезентує складники як раціонально-логічного сприйняття дійсності, так і емоційно-почуттєвого. Серед стилістичних засобів увиразнення художньо-інтелектуального потенціалу текстів провідними визначаються фігури антитези, прийоми риторичного запитання, паралелізму, запитання – відповіді, алегорії. У статті відзначено внесок українського філософа, педагога, письменника, музиканта в процеси інтелектуальної еволюції української мови, збагачення літературно-художніх та філософських текстів лексичними та стилістичними засобами, що репрезентують світові та етнонаціональні культурні надбання. Мовотворчість письменника-інтелектуала епохи бароко розглядається як підґрунтя для подальшого поглиблення смислової виразності літературно-художніх текстів.

The study is devoted to the problem of researching the components of the intellectual diversity of the artistic and philosophical discourse of Hryhoriy Skovoroda, to the identification of lexical-semantic and stylistic means, which testify to the depth of understanding of the most important worldview problems of ethics, morality, education, life orientations of an individual and society, presented through such features of style as dialogicity and polemicism, bookishness and scholarship, recognition of the leading role of practice and experience. The intellectual components of Hryhoriy Skovoroda's imaginative thinking are considered taking into account the main provisions of the works of D. Bagaliy, S. Efremov, M. Popovich, A. Yefimenko, V. Shinkaruk, M. Sulima, I. Ivanyo, M. Kashuba, L. Ushkalov, I. Betko, V. Bilodida, S. Yermolenko, M. Torchynskoho, T. Alexandrovych, O. Slipushko, M. Korpanyuk, P. Bilous, E. Boeva, G. Bokshan, K. Bogatyreva. Among the means of representing the intellectual context in the discourse of the writer-philosopher, proper names of various classifications, concrete and abstract vocabulary that acquires the meaning of symbols, nominations from the field of music, education and upbringing for the transmission of moral and ethical maxims and narratives, the formation of leading in creativity, appear the most expressive thinker of the concept of freedom. Intellectualism as an inherent feature of the style of the Ukrainian writer-philosopher is considered on the basis of the analysis of the vocabulary, which represents the components of both the rational-logical perception of reality and the emotional- sensual one. Among the stylistic means of expressing the artistic and intellectual potential of texts, antithesis figures, rhetorical question techniques, parallelism, question-answer, and allegory are the leading ones. The article notes the contribution of the Ukrainian philosopher, teacher, writer, and musician to the processes of intellectual evolution of the Ukrainian language, enrichment of literary, artistic and philosophical texts with lexical and stylistic means representing world and ethno-national cultural heritage. The language creativity of the writer-intellectual of the Baroque era is considered as a basis for further deepening the semantic expressiveness of literary and artistic texts.