Українське літературне бароко та його вплив на пізнішу літературну традицію: теорія питання

Abstract

У статті визначаються основні теоретичні положення, що дозволяють говорити про неперервність літературного процесу. У ході розгляду питання з’ясовано, що поняття «традиція», «традиційний сюжет», «традиційний мотив» зринали в літературознавстві, коли мова заходила про використання письменниками усталених сюжетів, мотивів, тем, образів з відповідною авторською інтерпретацією. У статті доведено, що письменники-романтики використовували в сюжетах своїх творів цілий ряд мотивів, джерела яких закорінені в літературі бароко, а саме в агіографічній та гімнографічній традиції. Зокрема, з бароковою літературною традицією романтиків єднає використання біблійних сюжетів і мотивів. Так, бароковий мотив швидкоплинності й марності людського життя тісно переплітається з романтичним мотивом пошуків істини життя. Утім у романтичній традиції цей мотив представлений уже як у книжних формах, так і в фольклорних. Зрештою, синтез народної і книжної традиції є знаковим також для літератури бароко. Письменники-романтики на зразок барокових авторів широко використовували сюжети й мотиви, характерні для християнської літературної традиції: мотив гріха та праведності, покарання за гріх, каяття, молитви тощо. Бароковий мотив «земне життя – долина плачу» романтики часто вживали в ході розкриття суспільної проблематики. Мариністичні мотиви, які характерні для агіографічних та гімнографічних творів, знайшли своє відображення в романтичних образах «моря», ріки», «Дніпра», «морських хвиль», а романтичне зацікавлення історичною давниною сягає своїм корінням барокової літописної традиції. Більше того, при зверненні до історії романтики мають ту саму мету, що і барокові літописці – збереження пам’яті з надією повернення величі козацької держави в майбутньому. На взір барокових мислителів романтики приділяють увагу видатним історичним постатям часів Гетьманщини й, продовжуючи традиції козацьких літописців, подають власне бачення тих чи тих історичних подій.

The article defines the main theoretical provisions that allow us to talk about the continuity of the literary process. It has been found out that the concepts of "tradition", "traditional plot", "traditional motif" were used in literary studies when it came to the use by writers of established plots, motives, themes, images with the corresponding author's interpretation. The article proves that the romantic writers used a number of motifs in the plots of their works, the sources of which are deeply rooted in baroque literature, namely in the hagiographic and hymnographic tradition. In particular, the use of the Biblical plots and motifs unites the romantics with the baroque literary tradition. Thus, the baroque motif of transience and futility of human life is closely interrelated with the romantic motif of the search of the truth of life. However, in the romantic tradition, this motif is already presented both in literary and folklore forms. It has been proved that Romantic writers, like Baroque authors, widely used plots and motifs which are characteristic for the Christian literary tradition: the motif of sin and righteousness, punishment for sin, repentance, praying, etc. The baroque motif “earthly life is the valley of weeping” was often used by romantics in the course of social problems revealing. Sea motives (which used the image of water), characteristic for both hagiographic and hymnographic works were also reflected in romantic images of the “sea”, “river”, “Dnieper”, “sea waves”, and the romantic interest in historical antiquity is also deeply rooted in the baroque chronicles tradition. Moreover, when turning to history, romantics have the same goal as baroque chroniclers - to preserve memory with the hope of returning the glory of the Cossack period in the future. Following the example of Baroque thinkers, romantics pay attention to prominent historical figures of the Hetman period and, continuing the traditions of Cossack chroniclers, present their own vision of certain historical events.