Супутній субклінічний гіпотиреоз - фактор погіршення неалкогольної жирової хвороби печінки

Abstract

Мета. Оцінити вплив супутнього гіпотиреозу на лабораторні ознаки цитолізу гепатоцитів хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП). Матеріали та методи. Пацієнти із НАЖХП (215 осіб) поділені на такі групи: до першої ввійшли 32 хворих із супутнім цукровим діабетом 2 типу (ЦД-2) та субклінічним гіпотиреозом (СГ); до другої – 40 осіб із супутнім предіабетом (ПД) та СГ; до третьої – 62 із ЦД-2 та еутиреозом; до четвертої – 55 хворих із ПД та еутиреозом; до п’ятої – 26 із супутнім ЦД-2 або ПД та маніфестним гіпотиреозом (МГ). Шосту (контрольну) групу склали 30 здорових осіб. Результати та обговорення. Виявлено достовірно вищу активність печінкових трансаміназ у групі 3 порівняно з групою 4: середнє значення аланін-амінотрансферази (АЛТ) у жінок становило 36,1±2,28, а аспартат-амінотрансферази (АСТ) – 31,9±0,96 МОд/л; у чоловіків – 42,7±1,32 та 40,4±1,79 МОд/л відповідно. Середні значення цих показників у групі 3 були суттєво підвищеними: у жінок АЛТ 47,8±1,23, АСТ – 41,3±0,81 МОд/л; у чоловіків 57,9±2,37 та 52,7±1,87 МОд/л відповідно. При приєднанні гіпотиреозу спостерігалося достовірне зростання трансаміназ: у жінок 1 групи середнє значення АЛТ 53,07±1,24, АСТ – 47,67±1,56 МОд/л; у чоловіків 64,21±1,15 та 58,43±2,04 МОд/л відповідно; у групі 2 – АЛТ та АСТ у жінок 39,2±1,87 та 36,7±2,01 МОд/л, а у чоловіків – 45,03±1,83 та 44,6±2,07 МОд/л. Не виявлено статистичної різниці в показниках АЛТ та АСТ пацієнтів із СГ та МГ. Активність цитолізу гепатоцитів зменшувалася при наростанні декомпенсації ЦД-2, що підтверджувалося зворотною кореляцією між АЛТ, АСТ та HbA1C (r=-0,386; r=-0,363) у пацієнтів із НАЖХП, ЦД-2 та супутнім СГ. Висновки. Лабораторний синдром цитолізу більш виражений у пацієнтів із НАЖХП та супутнім гіпотиреозом, без достовірної різниці між СГ та МГ.