Лексико-семантична структура дієслів мовлення у сучасній перській мові

Abstract

Робота присвячена опису лексико-семантичних та структурних властивостей дієслів мовлення сучасної перської мови. Найоптимальнішою моделлю системного опису семантики лексичних одиниць є лексико-семантична група як сукупність слів, що належать до однієї частини мови і об’єднані спільністю значення. Дієслова мовлення об’єднуються у групу за спільною семою «говоріння, вимова, передача інформації». Важливим проявом системності в ЛСГ є парадигматичні (відношення слів зі спільними компонентами в значені) та синтагматичні (поєднання слів на основі поєднувальності однин з одним) відношення. Також виділяють центральні і периферійні елементи поля. Класифікація ЛСГ дієслів мовлення здійснюється за допомогою вивчення характеристик мовленнєвого акту. Виділяють нейтральні (ядерні) лексеми, дескриптивні (позначають зовнішній аспект мовлення) та конкретизуючі (позначають комунікативний намір) лексеми. Дієслова мовлення належать до певної підгрупи залежно від аспекту мовленнєвої дії, позначення якого є домінуючим у його лексико-семантичній структурі: способу мовлення, змісту висловлення або комунікативного наміру мовлення. На підставі спільності диференціюючих компонентів (мета мовленнєвого акту, спосіб вимови, в ЛСГ дієслів мовлення можна виділити такі підгрупи: нейтральні, або ядерні дієслова, дієслова спілкування – صحبت کردن [sohbat kardan], дієслова, що вказують на мету комунікації – دادن پيام [peyām dādan], дієслова способу мовленнєвої дії – كردن پچ پچ [peč peč kardan], дієслова мовленнєвої поведінки суб’єкта – داشتن زبان لکنت [loknat zabān dāštan] тощо. Для дієслів ЛСГ дієслів мовлення характерна вибіркова граматична сполучуваність. Так, дієслова повідомлення є тривалентними – вони обов’язково поєднуються в реченні і з об’єктом, і з суб’єктом, і з адресатом мовлення, інші групи дієслів відносять до двовалентних. Одновалентні дієслова передають найбільш загальні характеристики мовлення. Таким чином, дослідження, проведене на матеріалі дієслів мовлення, допомагає з’ясувати місце кожного із дієслівних значень в лексико-семантичній системі перської мови.

The work is deal with the analysis of the lexical-semantic and structural properties of verbs of speech in the modern Persian language. The most optimal model of a systematic description of the semantics of lexical units is a lexical-semantic group as a set of words which belong to one part of the language and are united by a common meaning. Verbs of speech are grouped by the common theme “speech, pronunciation, information transfer”. An important manifestation of systematicity in LSG are paradigmatic (relationships of words with common components in meaning) and syntagmatic (combination of words on the basis of compatibility with each other) relations. Central and peripheral elements of the field are also distinguished. The classification of LSG speech verbs is carried out by studying the characteristics of the speech act. Neutral (nuclear) lexemes, descriptive (denoting the external aspect of speech) and concretizing (denoting communicative intent) lexemes are distinguished. Verbs of speech belong to a certain subgroup depending on the aspect of the speech act, the designation of which is dominant in its lexical-semantic structure: the manner of speech, the content of the statement, or the communicative intent of speech. On the basis of the commonality of differentiating components (the purpose of the speech act, the way of pronunciation, the following subgroups can be distinguished in the LSG of speech verbs: neutral or nuclear verbs, verbs of communication – صحبت کردن [sohbat kardan], verbs indicating the purpose of communication – دادن پيام [peyām dādan], verbs of the manner of speech action – كردن پچ پچ [peč peč kardan], verbs of the speech behavior of the subject – داشتن زبان لکنت [loknat zabān dāštan], etc. Selective grammatical conjugation is characteristic of LSG verbs of speech. Yes, message verbs are trivalent – they must be combined in a sentence with the object, the subject, and the addressee of speech, other groups of verbs are classified as bivalent. Univalent verbs convey the most general characteristics of speech. Thus, the research conducted on the material of verbs of speech helps to clarify the place of each of the verb meanings in the lexical-semantic system of the Persian language.