Lexical, grammatical and statistical features of constituents in modal constructions with the verb ‘can’ (on the basis of text corpora of scientific engineering discourse)

Abstract

The article considers the problem the discourse study deals with – the functioning of text units. Modal constructions with the verb ‘can’ have been chosen as an object of research. The goal of the article is to present lexical, grammatical and statistical features of the elements included in modal constructions with the modal verb ‘can’, which are met in text corpora referred to scientific and engineering discourse. The following methods were applied: contextual method; the method of survey of experts who possess background knowledge in these areas of science and technology; statistical method of rank correlation; quantitative analysis. The material for the experiment is the text corpora of the technical fields “Power Engineering”, “Electrical Engineering” and “Automotive”, the text corpora size is 300 thousand tokens. The usage of the texts that are different as to their research topics in fundamental branches of science and technology will help to make general conclusions, forming style-identifying marks of scientific an engineering discourse. In the analyzed text corpora “Power Engineering”, “Electrical Engineering” and “Automotive” 28 models with a total frequency of 1100 speech units were discovered. The study shows that the highest priority is possessed by the modal verb constructions which have the forms of the passive infinitive, the highest total absolute frequency is possessed by ‘can be Ven’ (F*= 481) construction. Modal constructions with the infinitive in the active voice appear on the second place as to their frequency of usage. Besides the modal constructions functioning with aspectual-temporal forms of the infinitive there four versions of the model “can be + name”, but the amount of such kind of models is so small that these cases could be negligible. The classification of the infinitives entering the modal constructions according to their lexical meanings demonstrates that the majority of the infinitive constituents can be referred to common and general scientific lexical layers, and only a small percentage – to terminological one. As to the modal verb ‘can’ itself, it constantly remains its modal meaning “physical ability to do something” in practically all the modal constructions. And only in the models “can be + name” a new semantic version “probability” appears.

У статті розглядається проблема, з якою має справу дискурсологія – функціонування текстових одиниць. Об’єктом дослідження обрано модальні конструкції з дієсловом ‘can’. Метою статті є представлення лексичних, граматичних та статистичних особливостей елементів, що входять до модальних конструкцій із модальним дієсловом ‘can’, які зустрічаються в текстових корпусах науково-технічного дискурсу. Застосовувалися такі методи: контекстуальний метод; метод опитування фахівців, які володіють базовими знаннями в цих галузях науки і техніки; статистичний метод рангової кореляції; кількісний аналіз. Матеріалом для експерименту є текстові корпуси технічних напрямів «Енергетика», «Електротехніка» та «Автомобілебудування», обсяг текстових корпусів 300 тис. слововживань. Використання текстів різних за тематикою у фундаментальних галузях науки і техніки допоможе зробити загальні висновки, сформувавши стильові ознаки науково-технічного дискурсу. У аналізованих текстових корпусах «Енергетика», «Електротехніка» та «Автомобілебудування» виявлено 28 моделей із загальною частотою 1100 мовних одиниць. Дослідження показує, що найвищий пріоритет мають модальні конструкції, які мають форми пасивного інфінітива, найвищу сумарну абсолютну частоту має конструкція ‘can be Ven’ (F*= 481). На другому місці за частотою вживання стоять модальні конструкції з інфінітивом у активному відмінку. Крім модальних конструкцій, що функціонують з видово-часовими формами інфінітива, існує чотири варіанти моделі ‘can be + name’, але кількість таких моделей настільки мала, що цими випадками можна знехтувати. Класифікація інфінітивів, що входять до модальних конструкцій, за їх лексичними значеннями свідчить про те, що більшість інфінітивних складників можна віднести до загальновживаних і загальнонаукових лексичних пластів і лише незначний відсоток – до термінологічного. Що стосується самого модального дієслова ‘can’, то воно постійно зберігає своє модальне значення «фізична здатність щось робити» практично в усіх модальних конструкціях. І тільки в моделях ‘can be + name’ з’являється новий семантичний варіант «ймовірність».