Складнопідрядні приєднувальні речення: синтаксичний статус

Abstract

У статті проаналізовано особливості синтаксичного статусу складнопідрядних приєднувальних (супровідних) речень як розчленованих структур, що мають специфічну формально-синтаксичну та семантико-синтаксичну організацію. З’ясовано, що складнопідрядні приєднувальні (супровідні) речення мають диференційні ознаки, специфічну граматичну природу, тому заслуговують на власний синтаксичний статус. Констатовано, що «приєднування» – різновид синтаксичного зв’язку на основі співвідношення семантико-граматичної незалежності головної предикативної частина та смислового і граматичного тяжіння до неї приєднувальної; проаналізовані в розвідці синтаксичні одиниці кваліфіковано як речення розчленованої будови, в яких головна частина є цілком завершеною структурно й семантично і не вимагає залежної предикативної частини, а залежна виконує роль додаткового повідомлення до сказаного в головній, містить у собі синтаксичний показник несамостійності. Установлено, що складнопідрядні приєднувальні (супровідні) речення є відносно-репродуктивними, оскільки головна частина є самостійною, не має жодних конструктивних показників, а підрядна формально залежить від головної і поширює її з погляду оцінки, наслідку, зауважень тощо. Наявність у підрядній частині сполучного слова (що, де, куди, звідки, коли, як, як це, навіщо, причому), зміст якого забезпечується тільки головним компонентом, а тому й потребує його, уможливлює вважати такий зв'язок детермінантно-кореляційним. Доведено, що приєднувальні відношення можуть посилюватися причиновими відтінками (якщо сполучне слово набуває форми з чого, за що, через що, від чого) або наслідковими (якщо сполучне слово набуває форми внаслідок чого).

The article analyzes the peculiarities of the syntactic status of complex connecting (accompanying) sentences as dismembered structures that have a specific formal-syntactic and semantic-syntactic organization. It has been found that compound conjunctive (accompanying) sentences have different features, a specific grammatical nature, and therefore deserve their own syntactic status. It was established that "adjunction" is a type of syntactic connection based on the relationship between the semantic-grammatical independence of the main predicative part and the semantic and grammatical attraction of the adjunct to it; the syntactic units analyzed in the research are qualified as sentences of dismembered structure, in which the main part is completely complete structurally and semantically and does not require a dependent predicative part, and the dependent one performs the role of an additional message to what is said in the main part, contains a syntactic indicator of non-independence. It has been established that complex subjunctive connecting (accompanying) sentences are relatively reproductive, since the main part is independent, does not have any constructive indicators, and the subjunctive formally depends on the main one and extends it from the point of view of evaluation, consequence, remarks, etc. The presence in the subjunctive part of a conjunction (what, where, from where, when, how, why, moreover), the content of which is provided only by the main component, and therefore needs it, makes it possible to consider such a connection as a determinant-correlation. It has been proven that connecting relations can be strengthened by causative shades (if the connecting word takes the form from what, for what, because of what) or consequential (if the connecting word takes the form as a result of what).