Топоніми як елемент паремійної картини світу давніх римлян

Abstract

У статті представлено виклад основних результатів дослідження топонімної картини світу давніх римлян в лінгвокультурологічному аспекті. Вивчення георгафічних найменувань в окресленому ракурсі дозволяє не тільки правильно визначити локалізацію певних подій, потрактувати їх зміст, а й з’ясувати вплив екстралінгвальних чинників на інтерпретацію семантики топонімів у структурі латинських паремій, простежити механізм переосмислення власної назви, встановити вплив топонімів на загальне значення прислів’їв, приказок, фразеологізмів. Актуальність розвідки обумовлена необхідністю поглибленого вивчення топонімної картини світу давніх римлян крізь призму латинських паремій, виявлення механізмів формування культурних конотацій топонімів, а також відсутністю досліджень лінгвокультурної специфіки онімної лексики на матеріалі паремійної спадщини римлян. Латинські паремії з компонентом-топонімом містять відомості про географічні особливості, історичну епоху, під час якої виникла власна назва, народ, який її створив, мову. Топоніми – це джерело багатої лінгвальної та енциклопедичної інформації, дзеркало культури, яке відображає реальне оточення людини, менталітет народу, його національний характер, традиції, культуру, генетичну пам’ять, світосприйняття, моральні цінності. Вивчення географічних найменувань крізь призму паремійної спадщини дозволяє простежити механізм переосмислення власної назви, встановити конотаційні та асоціативні зв’язки топонімів, їх вплив на загальне значення прислів’їв. Тлумачення семантики латинських паремій з компонентом-топонімом залежить від історичного, соціального та етнокультурного контексту. У латинських фразеологізмах, прислів’ях і приказках топоніми зазнають семантичних перетворень, актуалізують різні культурно-історичні й національно-оцінні конотативні значення, репрезентують узагальнення одиничного значення через абсолютизацію певної властивості під впливом екстралінгвальних чинників. Таким чином, топоніми в структурі паремій не тільки виконують диференційну функцію, а й виступають певними символами, набувають емоційно забарвленого значення.

The study of geographical names in the outlined framework allows not only for the accurate determination of the localization of certain events and their interpretation but also for understanding the influence of extralinguistic factors on the interpretation of the semantics of toponyms within the structure of Latin proverbs, sayings, and phraseological units. It enables the tracing of the mechanism of reinterpretation of proper names, establishing the influence of toponyms on the overall meaning of proverbs, sayings, and idioms. The topicality of the study is caused by the need for an in-depth study of the ancient Romans’ toponymic picture of the world through the prism of Latin paremias, as well as, the identification of the formation mechanisms of toponyms’ cultural connotations and the lack of research on the linguistic and cultural specificity of the onymic vocabulary based on the material of the Roman paremic heritage. Latin paremias with a toponym component contain information about geographical features, the historical era of the appearance of the proper names, the people who created them, and the language. Toponyms are a source of rich linguistic and encyclopedic information, a mirror of culture that reflects the real environment of a person, the mentality of a people, its national character, traditions, culture, genetic memory, worldview, and moral values. The study of geographical names through the prism of paremic heritage allows tracing the mechanism of reinterpretation of one’s own name, to establish the connotative and associative links of toponyms and their influence on the general meaning of proverbs. The interpretation of the semantics of the Latin paremias with a toponymic component depends on the historical, social and ethnical and cultural context. In Latin phraseological units, proverbs and sayings, the toponyms undergo semantic transformations, actualize various cultural, historical and nationally valued connotative meanings, and represent the generalization of a single meaning through the absolutization of a certain property under the influence of extralinguistic factors. Thus, toponyms in the structure of paremias not only perform a differential function but also act as certain symbols and acquire an emotionally coloured meaning. Key words: