Мова як складова існування культури

Abstract

У статті розглядається проблема взаємодії мови та культури. Об'єднання різних підходів до вивчення цього питання дає змогу визначити ключові особливості мови в умовах активної взаємодії з культурою. Актуальність дослідження обумовлена тим, що сьогодні мова все частіше стає предметом уваги філософів, мовознавців, лінгвістів та культурознавців, адже існування багатьох проблем у цих галузях науки та їх вирішення пов’язані з мовою. Встановлено, що багато століть відомі вчені зосереджують свою увагу на проблемі співвідношення мови та культури, але це питання залишається все ще дискусійним: дехто вважає, що мова відноситься до культури як частина до цілого, інші – що мова лише форма вираження культури, треті – що мова не є ні формою, ні елементом культури. У статті як приклади наводяться думки щодо взаємодії мови та культури таких вчених, як Гумбольдта, Ворфа, Брунера, Піаже, Гердера, Фіхте та інших. На думку автора статті, мова – це продукт культури, важливий її компонент і умова її існування. Крім того, вона є специфічним способом буття культури та чинником формування культурних кодів. З іншого боку, відносини між мовою і культурою можна розглядати як відносини між частиною і цілим. Автор наголошує, що мова – це одночасно і компонент культури, і її інструмент. Але водночас вона автономна стосовно культури і може розглядатися як самостійна система знаків, відірвана від культури, як це робилося в традиційній лінгвістиці. У статті зроблено висновок, що мова є багатогранним і унікальним явищем культури. На думку автора статті, мова і культура взаємопов'язані й не можуть бути розділені, оскільки перебувають у відносинах двох векторів, при цьому мова не може існувати поза культурою, а культура не може існувати поза мовою. Неоднозначність розуміння взаємозв'язку мови та культури свідчить про складність цієї проблеми й підтверджує її багатовікову актуальність.

The article deals with the problem of interaction between language and culture. The combination of different approaches to the study of this issue allows us to identify the key features of language in the context of active interaction with culture. The relevance of the study is due to the fact that today language is increasingly becoming the subject of attention of philosophers, linguists, linguists and cultural studies, because the existence of many problems in these fields of science and their solutions are related to language. It has been established that for many centuries famous scholars have been focusing on the problem of the relationship between language and culture, but this issue is still controversial: some believe that language relates to culture as a part of the whole, others that language is only a form of cultural expression, and still others that language is neither a form nor an element of culture. The article cites as examples the opinions on the interaction between language and culture of such scholars as Humboldt, Worf, Bruner, Piaget, Herder, Fichte, and others. According to the author of the article, language is a product of culture, an important component of it and a condition of its existence. In addition, it is a specific way of being of culture and a factor in the formation of cultural codes. On the other hand, the relationship between language and culture can be seen as a relationship between part and whole. The author emphasize that language is both a component of culture and its tool. But at the same time, it is autonomous in relation to culture and can be viewed as an independent system of signs, detached from culture, as was done in traditional linguistics. The article concludes that language is a multifaceted and unique cultural phenomenon. According to the authors of the article, language and culture are interconnected and cannot be separated, as they are in the relationship of two vectors, while language cannot exist outside of culture, and culture cannot exist outside of language. The ambiguity of understanding the relationship between language and culture testifies to the complexity of this problem and confirms its centuries-old relevance.