Лінгвопрагматичні вияви сурядних словосполучень

Abstract

Стаття присвячена дослідженню функційного навантаження сурядних словосполучень як одиниць, що беруть участь у генеруванні комунікації різних рівнів. Розвиток прагматики в минулому столітті сприяв з’яві оновленого погляду на багато мовних одиниць, зокрема й сурядні словосполучення. До того ж завдяки прагматичним дослідженням було доведено, що словосполучення не може повністю прирівнюватися до слова за своїми класифікаційними параметрами. Для речення словосполучення слугує формою існування його структурних компонентів. У розвідці окреслено взаємозв’язок сурядності та однорідності й доведено, що перша – це синтаксична категорія, яка є суттєвою ознакою однорідності, включає в себе однорідність, однак не обмежується нею. Тому доречно говорити про таке співвідношення між цими поняттями, за якого сурядне словосполучення є формою, а однорідні члени – змістом. Обидва ці плани знаходять свою реалізацію в реченні. Визнання наявності сурядного зв’язку між словами в структурі речення цілком логічно й правильно детермінує виокремлення в осібний розряд сурядних словосполучень поряд із підрядними – конструкціями, які сформовані на основі підрядного зв’язку, що поєднує два повнозначні слова між собою, де одне головний компонент, а інше – залежний. Незважаючи на те, що обстежувані одиниці вирізняються деякою послабленістю внутрішньокомпонентного зв’язку, вони мають значний прагматичний потенціал. Ці синтаксеми становлять основу для творення тропів, серед яких епітети, метафори, гіперболічні конструкції та звороти з оксюморонним відтінком. Значна кількість словосполучень трансформувалася в сталі вирази, фразеологізми, що є окрасою живого спілкування, текстів художнього та публіцистичного стилів. Звернено увагу на специфічні риси сурядних словосполучень. По-перше, їхніми компонентами можуть бути інколи службові слова, спроможні експлікувати певне значення. Здебільшого такі синтаксеми є сталими й функційно активними в розмовному мовленні виразами. По-друге, у межах сурядного словосполучення можуть функціювати кілька конституентів із різними семантико-синтаксичними відношеннями, вибудуваними за допомогою сурядних сполучників різних груп. Таке складне словосполучення не розкладають на елементи нижчого рівня, а сприймають як одне ціле.

The article is dedicated to the study of the functional load of co-ordinate phrases as units involved in the generation of communication at different levels. The development of pragmatics in the last century has contributed to an updated vision and interpretation of many units of language, and co-ordinate phrases are no exception. In addition, pragmatic research has proven that a phrase cannot be fully equated with a word in terms of its classification parameters. For a sentence, a phrase serves as a form of existence of its structural components, but not as its structural component itself. The article outlines the relationship between coordination and homogeneity and proves that the coordination is a syntactic category that is an essential feature of homogeneity, includes homogeneity, but is not limited to it. Therefore, it is appropriate to speak of a correlation between these concepts in which the co-ordinate phrase is the form and the homogeneous members are the content. Both of these plans are realized in the sentence. The author suggests that it is unreasonable to assume that a phrase is a construction formed by only one method with subordination, which, moreover, connects only two fully meaningful words with each other, turning one into the main and the other into the dependent components. If the existence of a subordinating relationship between words is recognized in the sentence structure, then it is quite logical and correct to recognize co-ordinate phrases too. Despite the fact that they are characterized by a certain weakening of the intra-component relationship and some occasionalism, these syntaxes have significant pragmatic potential. They are the basis for the creation of tropes, including epithets, metaphors, hyperbolic constructions and phrases with oxymoronic connotations. A significant number of co-ordinate phrases have been transformed into stable expressions, phraseological units that are the decoration of live communication, texts of fiction and journalistic styles. Attention is drawn to some specific features of the co-ordinate phrases. First, the functional parts of speech sometimes can be their components. For the most part, such syntaxes are stable expressions that actively function in colloquial speech. In this way, the functional parts of speech as an element of a phrase are able to express a certain meaning. Secondly, within the framework of a co-ordinate phrase, several constituents with different semantic and syntactic relations can function, which are built with the help of different classes of co-ordinating conjunctions, and such a complex phrase is not decomposed into several simple ones, but is perceived as a whole.