Правове регулювання міжнародних трудових відносин у Латвійській, Литовській Республіках та Україні

Abstract

Статтю присвячено аналітично-порівняльному аспекту правового регулюванню міжнародних трудових відносин у Латвійській, Литовській Республіках та Україні. Самобутнім є право Латвійської, Литовської Республік та України, що застосовується до трудових відносин, ускладнених іноземним елементом. Така специфічність полягає в тому, що, поперше, в кожній державі різними за назвою та (або) видом нормативно-правових актів є джерела правового регулювання цих приватноправових відносин з іноземним елементом (Трудовий закон Латвійської Республіки, Трудовий закон Латвійської Республіки, Закон України «Про міжнародне приватне право»). По-дру-ге, розбіжними є колізійні норми трудового права Латвійської, Литовської Республік та України.Здійснено постатейний дайджест Трудового закону Латвійської Республіки, Трудового закону Латвійської Республіки, Закону України «Про міжнародне приватне право», що присвячені правовій регуляції міжнародних трудових відносин. Так, латвійський законодавець установлює: по-перше, низку обов’язків роботодавця під час направлення працівника на виконання роботи в Латвійській Республіці; по-друге, обов’язки роботодавця під час направлення працівника на виконання робіт за межі Латвійської Республіки. Литовський законодавець установлює: по-перше, право, що застосовується до трудових відносин працівників, що відряджаються; по-друге, особливості регулювання трудових відносин у дипломатичних представництвах та консульських установах Литовської Республіки; по-третє, самобутнє регулювання трудових відносин у засобах водного, повітряного та автомобільного транспорту; по-четверте, право, що застосовується до індивідуальних трудових відносин; по-п’яте, право, що застосовується до колективних трудових відносин. Український законодавець установлює: по-перше, своєрідність правового регулювання трудових відносин громадян України, які працюють за кордоном; по-друге, своєрідність правового регулювання трудових відносин іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні.

The article focuses on the analytical and comparative aspect of legal regulation of international relations in the Republic of Latvia, Republic of Lithuania, and Ukraine. Law of the Republic of Latvia, the Republic of Lithuania, and Ukraine applied to employment relations complicated by a foreign element is authentic. This authenticity means that first, each of the states has its own source of legal regulation of these private law relations with a foreign element different by titles and/or type of legal acts (the Labour Law in the Republic of Latvia, the Labour Law in the Republic of Lithuania, Law of Ukraine “On Private International Law”). Second, the conflict of laws provisions are different in the Republic of Latvia, the Republic of Lithuania, and Ukraine.The study presents the article-by-article digest of the Labour Law in the Republic of Latvia, the Labour Law in the Republic of Lithuania, Law of Ukraine “On Private International Law” meant for legal regulation of international employment relations. Thus,theLatvian legislators assign certain obligations to employers when it comes to seconding employees to work in the Republic of Latvia and abroad. The Lithuanian legislators set: first, the rules to be applied to the employment relations with seconded employees; second, the specifics of regulation of employment relations in diplomatic missions and consular institutions of the Republic of Lithuania; third, the authentic approach to regulation of employment relations when it comes to water, air, and automotive vehicles; fourth, the rules to be applied to individual employment relations; fifth, the rules to be applied to collective employment relations. The Ukrainian legislators point to, first, the authentic nature of legal regulation of employment relations with the Ukrainian nationals working abroad; second, the specificity of legal regulation of employment relations with foreigners and stateless persons working in Ukraine.