Пам’яті Августина Волошина

Abstract

Я неодноразово ставив перед собою питання: навіщо органам Смершу було заарештовувати і фізично знищувати Августина Волошина? Він ніколи не виступав проти СРСР, хоча очолювана ним газета «Свобода» й друкувала правдиві матеріали про сталінські репресії та голодомор 1932–1933 років. Та й проголошена незалежною в 1939 р. Карпатська Україна не була актуальною для більшовиків у 1945 році. Вони ж собі приписали всю повноту перемоги над фашизмом, забувши про вклад інших націй, навіть своїх колишніх союзників. Августину Волошину, який упродовж 1939–1944 років проживав у Празі, де очолював Український вільний університет, неодноразово пропонували негайно виїхати подалі від місцеперебування «радянських визволителів», але президент спокійно відповідав Августину Штефану, Степанові Рососі, Вікентію Шандору: «Мені немає чого втікати, я не зробив нічого злочинного». Наївність? Не знав реального рівня «свобод в СРСР»? Уся справа в тому, що президент Карпатської України жив у демократичному світі (саме такою була міжвоєнна Чехословаччина), де заарештовували і судили справжніх злочинців, де панував закон. Але ж цього не було в тоталітарному світі, до якого цілком справедливо зараховували СРСР. Сталін мислив по-тоталітарному: як міг Волошин на весь світ заявити про незалежність якоїсь Карпатської України, якщо українцям так радісно і добре живеться в країні Рад?