Локалізація об’єкта на шкалі часу: вербалізація авторської осі «минуле/теперішнє/майбутнє»

Abstract

У статті йдеться про визначення перебування об’єкта на шкалі часу та авторської номінації точного та суб’єктивного часопростору. Специфіка полягає в пізнавальній діяльності суб’єкта, який надає кількісно-часову оцінку та в наборі конкретних та частково-невизначених номінацій часу, які є в словниковому запасі автора тексту, що породжує два основних моменти створення та сприйняття кількісно-часової оцінки. Така загальна оцінка виникає на основі цілісного сприйняття або відтворення в пам’яті певного реального об’єкта та його кількісно-темпоральної визначеності, яка не розпадається на окремі характеристики. Результати дослідження перцептивних механізмів у психології пізнання доводять, що можливе глобальне, нероздільне сприйняття автором тексту певної об’єктивної кількості, яка передає тривимірну модель довкілля, складену безпосередньо з кількості, з локалізації об’єкта в просторі і часі та передання її специфічними засобами мови. У сфері локалізації в часі в мові існують специфічні ад’єктивно-адвербіальні показники, орієнтовані одночасно на узуальну градаційну і на ситуативно-модальну шкалу кількісних оцінок. Вони створюють певний парадигматичний ряд лексем. Модифікація крайніх членів ряду здійснюється градаційними та ситуативно-модальними показниками, які суміщають значення всього номінаційного комплексу в сторону тієї або тієї шкали оцінної квантифікації. У процесі пізнання світу темпоральність може бути визначена глобально як авторська вісь «МИНУЛЕ/ТЕПЕРІШНЄ/ МАЙБУТНЄ», на якій в комплексних темпорально-оцінних номінаціях можуть бути лексеми, що не містять оцінних компонентів безпосередньо, проте передають його опосередковано. Аналіз текстів художнього та публіцистичного стилів української мови дозволив виявити набір поліфункційних і спеціалізованих темпорально-оцінних показників, а також виділити на фоні часткових значень сферу загальної темпоральної оцінки, яка тісно пов’язана з категорією модуса висловлення.

The article deals with the determination of the location of the object on the time scale and the author’s nomination of the exact and subjective space-time. The specificity lies in the cognitive activity of the subject who provides a quantitative and temporal assessment and in a set of concrete and partially-undefined time nominations that are in the vocabulary of the author of the text, which gives rise to two main moments of creating and perceiving a quantitative and temporal assessment. Such a general assessment arises on the basis of a holistic perception or reproduction in memory of a certain real object and its quantitative-temporal certainty, which does not break down into individual characteristics. The results of the study of perceptual mechanisms in the psychology of cognition prove that it is possible for the author of the text to have a global, indivisible perception of a certain objective quantity, which conveys a three-dimensional model of the environment, composed directly of the quantity, of the localization of the object in space and time and its transmission by specific means of language In the field of temporal localisation, there are specific adjectival and averbal indicators in the language, oriented simultaneously to the usual gradational and situational-modal scale of quantitative assessments. They create a certain paradigmatic series of lexemes. Modification of the extreme members of the series is carried out by gradational and situational- modal indicators, which combine the values of the entire nomination complex in the direction of one or another scale of evaluative quantification. In the process of learning the world, temporality can be defined globally as the author’s axis «PAST/CURRENT/ FUTURE», on which complex temporal-evaluative nominations may contain lexemes that do not contain evaluative components directly, but convey it indirectly. The analysis of texts in the literary and journalistic styles of the Ukrainian language has revealed a set of multifunctional and specialized temporal-evaluative indicators, as well as to highlight, against the background of partial values, the sphere of general temporal evaluation, which is closely related to the category of mode of expression.