«Відьмак» Анджея Сапковського і «Чорнокнижник» Юрая Червенака на фентезійному тлі кінця ХХ – перших десятиліть ХХІ ст.

Abstract

Вивчення фентезійного твору триває у традиційних координатах розуміння метажанру, хоча парадигмальна трансформація фентезі ХХІ ст. свідчить про їх застарілість. Особливий інтерес складає зіставлення романних циклів А. Сапковського «Відьмак» і Ю. Червенака «Чорнокнижник»: ці твори генетично пов’язані, подібні і показові стосовно проєкції світових фентезійних тенденцій кінця ХХ – перших десятиліть ХХІ ст. та підтримки національних первнів. У нашій статті вперше визначено концептуальну міфопоетичну спорідненість «Відьмака» і «Чорнокнижника» на тлі триєдиної фентезійної парадигми перших десятиліть ХХІ ст. Простежено співвідносність стратегій романних циклів з параметрами оновленої парадигми метажанру, видозміну концепцій героїв і базових конфліктів порівняно з традиційними у фентезі, а також виявлено спільність і своєрідність ключових концептів в окталогії та тетралогії. У «Відьмаку» і «Чорнокнижнику» на основі джойсівського типу міфотворчості синтезовано відповідно польський і словацький легендарно-міфологічний матеріал з елементами світового. Конституції образів, елементи квесту Ґеральта і Рогана сутнісно близькі, як і модельовані язичницькі світи в їхніх художніх циклах. Положення про діаметрально протилежну роль у сучасному фентезі класичних антигероїв витримується в А. Сапковського й Ю. Червенака вповні, адже захисниками слабких є відповідно Відьмак-мутант та оживлений Роган – нащадок чорнокнижників. Цикли підтверджують нашу тезу про пов’язаність сучасного фентезійного героя зі злим первнем і засвідчують спільні міфотворчі стратегії письменників. А. Сапковський, і Ю. Червенак уважні до проблем толерантності, хоча для польського автора першочерговими є її соціальні аспекти, а для словацького – релігійні. Словацькому циклу властива історична політизація. Ю. Червенак зосереджений на поетапному розкритті рис і можливостей Рогана в самопізнанні, образ Ґеральта показаний переважно сформованим. Вища складність образу Рогана мотивована тим, що він створений за означеною О. Ранком схемою міфу про героя, популярною у фентезі 2000–2020 рр. Своєрідну данину «Чорнокнижника» сучасній тенденції вбачаємо і в тому, що Роган – «напівкровка» в широкому корпусі персонажів метажанру, для котрих межовість конститутивна. Межа світів як територія балансування також атрибутивна для Відьмака. У циклах виявляємо властиву метажанру кінця ХХ – початку ХХІ ст. взаємну деміфологізація втілень доброго і злого первнів. Обов’язок Рогана зберегти свої духовні традиції актуалізує константні для метажанру ХХІ ст. концепти свободи і пам’яті. Ґеральт же має деформоване уявлення про власне минуле і є швидше лінзою сприймання подій. Значна увага письменників приділена аспектам національної ідентифікації. Спільність стратегій А. Сапковського і Ю. Червенака зумовлює спорідненість окталогії й тетралогії, духовно-етичні домінанти яких є співвідносними. Романні цикли суголосні фентезійним трансформаціям кінця ХХ – перших десятиліть ХХІ ст., у першу чергу – триєдиній метажанровій парадигмі з відповідними видозмінами образу героя, відходом від бінарності базового конфлікту, актуалізованим концептом межі (умовної «третьої» сторони), гендерними і релігійними акцентами. Розгортання пропонованих положень у дослідженні слов’янського фентезі ХХІ ст. є перспективним і дозволитьоцінити рецепцію оновленої парадигми метажанру національними авторами та специфіку їхнього мистецького внеску в міжлітературному процесі.

The study of the fantasy artistic work continues in the traditional coordinates of the understanding of this metagenre, although the paradigmatic transformation of the fantasy of the ХХІ century indicates their obsolescence. Of particular interest is the comparison of the novel cycles “The Witcher” by A. Sapkowski and “The Warlock” by J. Červenák: these artistic works are genetically related, similar and indicative of the projection of the world fantasy trends of the end of the ХХ – the first decades of the ХХІ century and of support of national cultural traditions. In our article, for the first time, the conceptual mythopoetic kinship of “The Witcher” and the “The Warlock” is determined against the background of the triune fantasy paradigm of the first decades of the XXI century. The correlation of the strategies of these novel cycles with the parameters of the updated paradigm of the metagenre, the modification of the concepts of heroes and basic conflicts compared to the traditional ones in fantasy, and the commonality and originality of the key concepts in these octalogy and tetralogy were researched. In “The Witcher” and the “The Warlock” Polish and Slovak legendary-mythological material with elements of the world artistic experience are synthesized, respectively, on the basis of Joyce’s type of myth-making. The constitutions of the images, the elements of the quest by Geralt and Rogan are essentially close, as well as the simulated pagan worlds in their artistic cycles. The statement about the diametrically opposed role of classical anti-heroes in modern fantasy is fully supported by A. Sapkowski and J. Červenák, because the defenders of the weak in authors’ texts are, respectively, the mutant Witcher and the revived Rogan, a descendant of warlocks. The cycles confirm our thesis about the connection of the modern fantasy hero with the evil beginning and testify to the common myth-making strategies of these writers. A. Sapkowski and J. Červenák are attentive to the problems of tolerance, although for the Polish author, its social aspects are of primary importance, and for the Slovak – religious. The Slovak cycle is characterized by historical politicization. J. Červenák is focused on the step-by-step disclosure of Rogan’s features and opportunities for self-discovery, the image of Geralt is shown as mostly formed. The higher complexity of Rogan image is motivated by the fact that it was created according to the scheme of the myth of the hero defined by O. Rank, which is popular in the fantasy of 2000–2020. We can also see a kind of tribute of “The Warlock” to the modern tendency in the fact that Rogan is a “half-blood” in the wide corps of this metagenre characters for which boundary is constitutive. The border of the worlds as a balancing area is also characteristic of the Witcher. In these cycles, we find a characteristic for metagenre of the late XX and early XXI centuries mutual demystification of the incarnations of the good and evil beginnings. Rogan’s duty to preserve his spiritual traditions actualizes the concepts of freedom and memory, which are constants for the metagenre of the XXI century. Geralt, on the other hand, has a distorted view of his own past and is rather a lens for perceiving events. Considerable attention of writers is paid to aspects of national identification. The commonality of the strategies by A. Sapkowski and J. Červenák determines the kinship of their octalogy and tetralogy, the spiritual and ethical dominants of which are correlative. These novel cycles are consistent with the fantasy transformations of the end of the XX – the first decades of the XXI century, primarily the triune metagenre paradigm with corresponding changes in the hero’s image, a departure from the binary of the basic conflict, an updated concept of the border (a conditional “third” party), and with gender and religious accents. Development of the proposed provisions in the study of Slavic fantasy of the XXI century is promising and will allow us to assess the reception of the updated paradigm of this metagenre by national authors and the specifics of their artistic contribution in the interliterary process.