Дискримінація за мовною ознакою: прецедентна практика Комітету ОО з прав людини

Abstract

У статті досліджено прецедентну практику Комітету ООН з прав людини у сфері дискримінаціїза мовною ознакою. Зазначено, дискримінація –це ситуація, коли до когось ставляться несправедливо чи жорстоко через те, ким він є. Це означає, що людині не надаються такі ж можливості,права чи ставлення, як іншим, через її расу, релігію, стать, вік чи інші характеристики, які роблятьїї такою, якою вона є. Дискримінація може матирізні форми, наприклад, знущання, глузуванняабо переслідування. Дискримінація є проблемою,оскільки може призвести до негативних наслідківдля тих, хто її зазнає, і відповідно вплинути напсихічне здоров’я людини, її самооцінку та добробут. Дискримінація має великий вплив і на суспільство, зберігаючи нерівність і зміцнюючи шкідливі стереотипи та упередження. Наголошено, щомовна дискримінація – це порушення цивільнихабо економічних прав особистості чи етнічноїгрупи через незнання або погане знання мовикількісно або соціально домінантного на певнійтериторії етносу, обмеження мовних прав, а також несправедливість або упередженість стосовно людини чи етнічної групи за мовною ознакою. Мовна дискримінація виражається в обмеженнісвободи груп населення, які представлені в малійкількості або мають свої особливості мови, культури і традицій. Зроблено висновок, що питанняпро право користування мовами меншин не можебути вирішене абстрактно, воно має розглядатисяв певному контексті. Сучасна діяльність Комітетуз прав людини достатньою мірою не демонструєрозвитку прецедентної практики, особливо з питання мовної дискримінації. Звернуто увагу нате, що жоден міжнародний орган із запобіганнята врегулювання конфліктів, як-то Європейськийсуд з прав людини, Комітет з прав людини ООН,не ставить перед собою завдання підмінити національне правосуддя в країнах-учасницях міжнародних договорів. Більше того, система протиборства фактам мовної, расової, національної таінших форм дискримінації повинна будуватисяі злагоджено працювати всередині самих країн. Потрібно ставити питання про підвищення і по-ліпшення національних механізмів захисту правлюдини, і це той шлях, який дасть змогу розв’язати всі проблеми, зокрема у сфері протидії фактампорушення права на рівність і недискримінацію.

The article examines the case law of the UNHuman Rights Committee in the field of language-based discrimination. It is noted that discriminationis a situation where someone is treated unfairly orcruelly because of who they are. It means that theperson is not given the same opportunities, rights ortreatment as others because of their race, religion,gender, age or other characteristics that makethem who they are. Discrimination can take manyforms, such as bullying, mocking or persecution.Discrimination is a problem because it can lead tonegative consequences for those who experienceit, and consequently affect a person’s mentalhealth, self-esteem and well-being. Discriminationhas a major impact on society as well, preservinginequality and reinforcing harmful stereotypes andprejudices. It is emphasized that language-baseddiscrimination is a violation of the civil or economicrights of an individual or an ethnic group due to lackof knowledge or poor knowledge of the language ofan ethnic group quantitatively or socially dominantin a certain territory, restrictions on linguistic rights,as well as injustice or prejudice against a person oran ethnic group based on language. Language-based discrimination is expressed in limiting the freedom of population groups that are not represented much or have their own special language, culture and traditions. It is concluded that the issue of the right to use minority languages cannot be resolved abstractly, it must be considered in a certain context. The current activities of the Human Rights Committee do not sufficiently demonstrate the development of case law, especially regarding language-based discrimination. Attention is drawn to the fact that no international body for conflict prevention and resolution, such as the European Court of Human Rights, the UN Human Rights Committee, makes its mission to replace national justice in states parties to treaties. Moreover, the system of combating language-based, racial, national and other forms of discrimination must be built and work harmoniously within the states themselves. It is necessary to raise the question of enhancing and improving the national mechanisms for the protection of human rights, and this is the way that will make it possible to solve all problems, in particular, in the field of combating violation of the right to equality and non-discrimination.