Правове підгрунтя міжнародного військового співробітництва Збройних Сил України під час російсько-української війни (2014-2023)

Abstract

У статті проаналізовано правові засади міжнародного військового співробітництва Збройних Сил України в ході російсько-української війни. Його витоки сягають початку 2000-х рр.З початком російської агресії у 2014 році відкрився новий етап співробітництва з країнами-членами НАТО, котрий пов’язується з рішеннями Уельського, Варшавського та Брюссельського самітів.Міжнародне військове співробітництво з інституціями Європейського Союзу здійснювалося відповідно до Угоди про асоціацію з Європейським Союзом та пов’язаними з нею міжнародними нормативними актами.У 2014 році Збройні Сили України приєднались до Ініціативи взаємосумісності партнерів.Знаковим щодо розвитку такого співробітництва став Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відмови України від здійснення політики позаблоковості» від 23 грудня 2014 р.Основною формою міжнародного співробітництва була участь Збройних Сил у міжнародних військових навчаннях. З цією метою щорічно приймалися нормативно-правові акти, що затверджували плани та участь у них. Активно розвивалася співпраця з оборонними відомствами Республіки Польща, країн Балтії, Великої Британії, Канади, Туреччини та ряду інших країн. Багатостороннє співробітництво здійснювалося в рамках Хартії про особливе партнерство, щорічного Робочого Плану співробітництва Збройних Сил України та Секретаріату Ради ЄС.Важливими програмними документами були Стратегія національної безпеки України (2015 р.) та Стратегія сталого розвитку «Укра-їна-2020».Значним досягненням у розвитку відносин з НАТО стало надання Україні 12 червня 2020 р. статусу партнера з розширеними можливостями.Подальші міжнародні нормативні акти та внутрішнє законодавство розвивали підвалини вій-ськового співробітництва між Україною та країнами-членами НАТО і Європейського Союзу.Таким чином, слід констатувати, що Україною та її партнерами закладені дієві правові засади міжнародного військового співробітництва.

The article deals with the analysis of the legal principles of international military cooperation of the Armed Forces of Ukraine during the Russian-Ukrainian war. Its origins date back to the early 2000s.With the beginning of Russian aggression in 2014, a new stage of cooperation with NATO member countries was opened. It is connected with the decisions of the Wales, Warsaw and Brussels summits. International military cooperation with the institutions of the European Union was carried out in accordance with the Association Agreement with the European Union and related international regulations.In 2014, the Armed Forces of Ukraine joined the Partner Interoperability Initiative.The Law of Ukraine “On Amendments to Certain Laws of Ukraine Regarding Ukraine’s Refusal to Implement the Non-Alignment Policy” of December 23, 2014 became a landmark in the development of such cooperation.The main form of international cooperation was the participation of the Armed Forces in international military trainings. For this purpose, normative legal acts approving plans and participation in them were adopted annually.Cooperation with the defense departments of the Republic of Poland, the Baltic States, Great Britain, Canada, Turkey and a number of other countries was actively developed.Multilateral cooperation was carried out within the framework of the Charter on a special partnership, the annual Work Plan for the cooperation of the Armed Forces of Ukraine and the Secretariat of the Council of the EU.The National Security Strategy of Ukraine (2015) and the Sustainable Development Strategy “Ukraine-2020” were important program documents.A significant achievement in the development of relations with NATO was the granting of enhanced partner status to Ukraine on June 12, 2020.Further international normative acts and domestic legislation developed the foundations of military cooperation between Ukraine, the member countries of NATO and the European Union.Thus, it should be stated that Ukraine and its partners have established effective legal foundations for international military cooperation.