Посилення абсолютистських тенденцій в Римській імперії за правління династії Антонінів

Abstract

В статті розкрито проблему формування в Римській імперії абсолютистської влади за доби правління династії Антонінів. У 96 р. після вбивства Доміціана до влади в Римській імперії приходить династія Антонінів. Правління представників династії Антонінів умовно можна поділити на два періоди. До першого періоду, ми відносимо імператорів: Марка Кокцея Нерву (96-98 рр.), Марка Ульпія Траяна (98-117 рр.), Публія Елія Адріана (117-138 рр.) і Антоніна Пія (138-161 рр.). До другого періоду ми відносимо правління Марка Аврелія (161-180 рр.) та Коммода (180-192 рр.). За правління перших чотирьох представників цієї династії внутрішньо- та зовнішньополітичне становище Римської імперії залишалося стабільним. Це проявилося в еволюції системи бюрократичного управління, запровадженні адоптивної системи успадкування влади, аліментарної системи та розвитку колонату тощо. Вдалі реформи Траяна, Адріана та Антоніна призвели до формування абсолютистської влади в особі принцепса-імператора. Однак на середину ІІ ст. через низку внутрішньо- і зовнішньополітичних причин, проявилися перші тенденції кризи влади, економіки та суспільства. Хоча влада останніх двох принцепсів Марка Аврелія і Коммода була досить сильна, але саме за їх правління відбулося посилення соціально-політичної кризи в Римській імперії, що призвело не лише до безславного падіння династії Антонінів, але й до послаблення імператорської влади в особі «солдатських імператорів». Протягом першої половини ІІ ст. відбуло ряд політичних, соціальних і економічних реформ, які покращили структуру і функції державного ладу Римської імперії. Саме за правління імператорів династії Антонінів сформувалася абсолютистська влада в поєднанні з розгалуженим бюрократичним апаратом, що відобразилося у державному ладі, її структурі, функціях.